У Ковельській райраді колись тон задавали виробничники, – депутат

До нашої редакції надіслав лист депутат Ковельської районної ради з фракції ВО «Батьківщина», генеральний директор ТзОВ «АВТОР» Анатолій Корнійчук (на фото) з роздумами про грядуще представницького органу району.

«Трохи зупинюся на питанні нашої перспективи, бо вже дехто хоче нас списати на звалище історії, – пише Анатолій Авакумович. – Дуже багато сьогодні поширено галасу і дієвих заходів по реорганізації системи народовладдя (місцевого самоврядування) – РЕФОРМА. В нашому районі теж пройшла децентралізація. Через вибори утверджуються новоутворені громади в Голобах, Велицьку, Люблинці, Поворську, Дубовому, Колодяжному. Який буде результат і хто нестиме відповідальність мені невідомо. По самій організації виборчого процесу через підкуп і «адмінресурс» – у мене виникли великі сумніви…

Бо на мою думку, (за нашої байдужості?) руйнується будована роками системна і чітка вертикаль роботи представницького органу влади в Ковельському районі. Ця розбудова і піднесення рівня роботи депутатського корпусу районної ради проходить за моєї участі уже в третій каденції.

Підсумковий звіт голови ради Андрія Броїла, що був представлений на останній сесії Ковельської районної ради, має стати прикладом для голів новоутворених ОТГ. Бо, нажаль, рівень організаційної роботи цих структур має бути значно кращим (це м’яко кажучи). На підтвердження своїх слів можу навести приклад позитивного доробку районного депутатського корпусу у розробку та реалізацію районних програм: «Власний дім», «Комплексна програма розвитку АПК в Ковельському районі на 2016-2020 рр.», «Програми соціального захисту населення Ковельського району…» і т. д., які, нажаль, не знайшли поширення серед новоутворених громад. А значить наші виборці опинилися у гірших умовах, бо не мають доступу до тих фінансових ресурсів,  якими ми пишалися у минулорічних звітах.

Яка раціональність використання в районі коштів інвестиційного фонду держави? Десятки проектів реалізовують «вибрані» підрядні організації з Маневич, Луцька чи міста Ковеля. Напрямок цих проектів стосується в основному перекриттям дахів. І це при тому, що в районі не виробляється жодної цеглини, бруківки, конструкцій ЗБВ. Маю сумніви, що в такий спосіб долучиться іноземний інвестор.

Взагалі у мене є побоювання, що процес децентралізації може спіткати доля хуторів фермерів, що виникали на руйнації колективних господарств. Тільки одиниці, такі як Володимир Шевчук з Велицька, стали на ноги. А от внуки (Ліщуки) Івана Сміховського з Гулівки уже в третьому поколінні готуються до школи при лампадці, бо немає електрики. А хто був на хуторі Ставеччина у Степана Чабана? Нажаль, таких прикладів чимало… Як кажуть, з великої хмари – мало дощу. Але чи рахує хтось статистичні зміни в поголів’ї ВРХ, свиней та інші показники сьогодні?

Але, окрім дощу, треба вважати на зимові завірюхи. Ось тут пригодилася б придбана за інвест-проектом техніка. Однак, крім комунальних потреб, на першому місці стоять фінансові питання. База власних податкових надходжень не має перспективи на розширення. Якщо захопитися «інвентаризацією» землі через збільшення оподаткування, то це приведе до «непланових» витрат с/г виробників і навряд чи буде стимулом для розвитку. А відтік трудових ресурсів за кордон і погіршення демографічної ситуації поставить жирну крапку на мріях. Уже сьогодні інвестор заводу електроприводів з Луцька звозить працівників з усієї області та сусідньої Рівненщини.

Проведення семінарів і круглих столів на тему: «Реформа місцевого самоврядування» мало зарадить, бо як я наводив приклад використання державних коштів вище, уся рекламна тріскотня не наповнить місцеві бюджети, не відбудує БАЗУ. Причини тут різні. Багато залежить від телевізора і акцій популістів. Не можу не поважати вибір жителів району, але мені здається, що ми загралися в політику і реформи.

В минулому скликанні в районній раді задавали тон представники депутатського корпусу роботодавці та виробничники, які очолювали фірми з десятками, а то і сотнями працівників, а разом це становили тисячі робочих місць. Зокрема, Віктор Омелянюк (АТП № 10706), Ігор Присада (Радошинський кар’єр), Петро Смаль (СЛАТ «Тур»), Петро Мякота (ТОВ «Бізнес-рейс»), Володимир Пархонюк (ТОВ «ВКП «Каскад») та ін. Пригадую «баталії» цих виробничників у бюджетній комісії.

Не маю права сіяти сумніви в професійній кваліфікації і достойності нинішніх членів цієї комісії, але зважу один факт, що має застерегти виборців. Прикро, бо в переважній більшості ці «достойні фінансисти» мають відношення до наповнення районного бюджету, як наш район до будівництва пірамід Хеопса.

Якби це в порядку експерименту відбувалося на прикладі декількох районів це прийнятний варіант. А намагання «зарізати» районні ради замість адміністрацій Президента – тривожить. В цьому плані мені імпонує думка Степана Хмари: «…замість розбудови парламентаризму ми в Україні захопилися президентством…»

Штат РДА майже не зменшується. Натомість втричі зменшилася штатна чисельність депутатського корпусу районної ради. Чи здобули якісних змін в роботі? Президенти міняються, але чи  покращується наше життя? Якщо одним із покращень акцентується якість пива і розширення пропозицій горілки, то що нас чекає попереду?

Наведу ще один яскравий приклад (без пом’якшення) з кадрового потенціалу новоутворених громад. На запитання виборця: «Що ти робиш в управлінні відділу юридичного спрямування без освіти і без досвіду?», чиновниця відповіла наступне: «Я свою роботу – люблю!»

Думка нудна – ріпка одна – ложок шість, а ніж в руках…

А чи поважаємо ми свою громаду?».