Ковельський календар, 28 лютого: день народження директора готелю «Лісова пісня»

День працівників патрульно-постової служби України. День штурманської служби авіації Збройних сил України. Всесвітній день рідкісних захворювань.

За церковним календарем: Апостола від 70-ти Онисима (бл. 109). Преподобного Пафнутія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (ХІІІ). Преподобного Пафнутія і дочки його Єфросинії (V). Преподобного Євсевія, пустельника Сирійського (V)… Строгий піст: не споживають м’ясного, молочного, яєць, риби, олії.

Іменини святкують Олексій, Арсеній, Опанас, Іван, Михайло, Микола, Павло, Петро, Семен, Софія.

День народження відзначають заступник начальника міського ЦНАПу, адміністратор Ірина Шайнюк, директор готелю «Лісова пісня» Володимир Геч.

Наше видання Район.Ковель вітає їх та всіх інших сьогоднішніх іменинників зі святом, бажає здоров’я й щастя на кожен день!

У Ковелі в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка має відбутися огляд художньої самодіяльності.

10:00 – 11:00 – виїзний прийом громадян у селищі Голоби проводять голова районної державної адміністрації Віктор Козак, начальник міськрайонного управління у Ковельському районі та міст Ковелі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, начальник управління соціального захисту населення РДА, начальник Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (приміщення селищної ради).

20:00 – чемпіонат міста з міні-футболу серед команд підприємств, організацій та клубів (комплексна ДЮСШ ім. Євгена Кондратовича).

У цей день колись:

28.02.1942 – у Ковелі відбувся похорон тлінних останків розстріляних працівниками НКВС в перші дні війни в’язнів ковельської тюрми. З 10-ї години дня в українській Свято-Благовіщенській церкві правилася служба Божа. Тут була встановлена одна домовина, з одним невідомим замордованим, оповита синьо-жовтим прапором Зібралося багато тисяч людей з міста Ковеля, рідні замордованих, представники районних філій «Просвіти», групи військових, зокрема з Мацеївського шуцбатальйону, Ковельської районної поліції, пожежної охорони, залізничної поліції та ін. Після служби присутні встали у колони і рушили на чолі близько двох десятків священиків і трьох церковних хорів. Попереду несли символічну труну. У колонах – багато хоругв і прапорів, більше 40 вінків, три з них тернових, інші – з живих квітів та листя. На блакитно-жовтих стяжках написи і вишиванки: «Українським мученикам», «Борцям за волю України», «Тим, що впали в нерівній боротьбі за Україну», «Поляглим в боротьбі за велику Ідею», «Немає жертв даремних», «Спіть спокійно Герої, смерть вашу помстимо!» і т.п.

Похоронна процесія йшла нинішніми бульваром Лесі Українки та вулицею Незалежності до центрального кладовища. Труни везли на лафетах. Люди на узбіччі стояли на колінах, а діти кидали попереду траурної процесії живі квіти. На цвинтарі було викопано дві дуже широкі могили у формі півдуг. Сюди заздалегідь були перевезені і рядочком укладені домовини всіх розкопаних жертв. На цвинтарі біля братської могили відбулася панахида. Є версія, що після війни «совєти» викопали кістки розстріляних в’язнів тюрми і перевезли їх в район єврейського кладовища, що на вулиці Володимирській. На місці колишнього захоронення розстріляних стоїть обеліск з двома написами з обох боків: «Радянські партизани, які по-звірячому замордовані українськими буржуазними націоналістами у липні 1943 р.» та «Радянські партизани, замордовані буржуазними націоналістами в січні 1944 р.».

28.02.1944 – закінчився наступ радянських партизанів на Ковель. Партизанська авантюра провалилася, бо Ковель залишився у руках німців, а бойові дії супроводжувалася великими втратами. Партизанське з’єднання під час бою на підступах до міста втратило більше половини свого складу, а самого командира Олексія Федорова від покарання врятувало лише його бойове минуле. Хоча у спогадах Федоров називає такі втрати партизан – 95 вбитих і 115 поранених. Німці ж, за його словами, втратили вбитими 1103 солдата та офіцера, а в радянській енциклопедії інша цифра – 2103. Зрозуміло, що після того як партизани відступили, важко було перевірити, скільки німці підібрали своїх убитих і поранених. Але у звітах завжди було вигідно показати більші втрати противника.

28.02.1945 – бюро ЦК КП(б) України прийняло постанову, в якій говорилося: «…внутрішні війська НКВС генерал-лейтенанта Михайла Марченкова успішно ведуть, боротьбу з бандитизмом, краще стали готувати і планувати операції, діють значно сміливіше, організованіше і самовідданіше, пов’язуючи військові чекістські заходи з партійно-політичними. Всі великі банди ліквідовані, а багато ватажків українсько-німецьких націоналістів знищені». Загалом же, 169-м стрілецьким полком внутрішніх військ, який дислокувався у Ковелі, в 1945 році проти ОУН-УПА проведено 359 операцій, з них зі збройними сутичками – 63. При цьому було викрито 1370 членів підпільних організацій, серед них: вбитих – 779, схоплених – 335, затримано за співпрацю з підпіллям – 201, здалися добровільно – 55, вислано родин членів підпілля – 73. Здобуто такі трофеї: мортири – 2, карабіни – 342, пістолет-кулемет – 146, пістолети і револьвери – 101, гранати – 33, набої – 7730, радіостанція – 1. Бойові втрати склали 15 солдатів, серед них 7 убитих і 8 поранених.

28.02.1949 – Рада Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про нове зниження з 1 березня державних роздрібних цін на товари масового споживання». Постанова побачила світ за підписами голови Ради Міністрів Й. Сталіна і секретаря ЦК Г. Маленкова. На цей раз у Кремлі порахували, що населення завдяки попереднім зниженням цін отримало «виграш» у сумі 86 мільярдів карбованців, ціни були знижені в розмірі від 10 до 30 відсотків. У розряд здешевлених товарів потрапили такі, що користувалися попитом у зголоднілого повоєнного населення: сіль, борошно і вироби з нього, сир, бринза. Подешевшали годинники, патефони, лікеро-горілчані вироби, телевізори(!), парфуми, індивідуальне пошиття одягу, ювелірні та пластмасові вироби.