Шопінг у сусідів: білоруска в шоці від українських цін у Ковелі

Білоруська журналістка побувала у Ковелі і дізналася, що скільки коштує і скільки можна зекономити, побувавши на шопінгу у сусідів.

Про це йдеться у розповіді видання Іntex-press.

Ковель знайомий багатьом білоруським шопоголікам, оскільки він ближче, ніж Хмельницький – майже 70 км від кордону, але при цьому славиться непоганим асортиментом і демократичними цінами. От і наша сім’я за потреби їде саме в Ковель. І, чесно скажу, жодного разу це місто нас не розчарувало. При тому, що кожна поїздка – це ризик: ніколи не знаєш, яким курсом і якими цінами Ковель зустріне.

ДОРОГА ДО КОВЕЛЯ 

Якщо їхати по великі покупки на кшталт шпалер чи сантехніки, можна собі і нічліг у Ковелі дозволити: номер у готелі коштує близько 10 доларів за добу. Але на цей раз ми їхали по літні речі, каву і побутову хімію, тому вирішили обійтися без ночівлі.

З Барановичів виїхали близько 23:00 у п’ятницю 25 травня. З досвіду минулих поїздок знали, що на кордоні можна цілу ніч простояти, та й до нього 2,5 години шляху, тому виїхали раніше, щоб було більше часу на покупки.

На кордоні виявилося, що дарма квапилися. Черги майже не було, два пункти пропуску пройшли приблизно за три години, і в Ковель приїхали близько 6-ї ранку. Звісно, в такий час все ще було зачинене. Ми трохи подрімали в машині, а близько 8:00 вирушили на ринок біля привокзальної площі, який відкривається раніше, і там можна дешевше купити каву, продукти і побутову хімію.

ІНФЛЯЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ 

Пункти обміну валют у Ковелі напевне є, але ми ними ще жодного разу не користувалися: біля кожного ринку завжди стоять валютники, які беруть на обмін не тільки долари-євро, але й білоруські рублі. Причому часто навіть за більш вигідним курсом, ніж у банках.

На цей раз курс долара, а особливо білоруського рубля, нас не потішив. За долар давали 26 гривень (майже на 2 гривні менше, ніж у листопаді минулого року, коли ми їздили в Ковель востаннє), за рубль – 12,5 гривні замість 13.

А біля намету, де постійно купуємо мелену каву, зрозуміли, що і ціни весь цей час не стояли на місці.

Наприклад, 500-грамова упаковка улюбленої кави з листопада минулого року подорожчала на три гривні (приблизно на 3%), а ціна на пляшку засобу для миття посуду виросла на дві гривні (близько 7%). Але навіть при всьому цьому, переводячи українські цінники на білоруські рублі, ми зрозуміли, що приїхали не дарма.

ТОРГУВАТИСЯ МОЖНА НАВІТЬ НА ДРІБНИЦЯХ 

Навіть коли досить часто їздиш по покупки в Україну, не перестаєш дивуватися гнучкості українських продавців. На барановичівському ринку на знижку можна розраховувати, тільки якщо скупиш половину товару в ролеті. У Ковелі навіть на дрібницях можна торгуватися й отримувати знижки. А на речах дорожчих продавці легко скидають до 5 доларів. Наприклад, босоніжки з натуральної шкіри, які і так продавалися дуже дешево за нашими мірками – приблизно за 49 білоруських рублів – я купила зі знижкою за 42 рублі. За чоловічі джинси, які коштували 54 рублі, ми віддали 48. Навіть на дитячі панами, які в Ковелі коштують майже 5 рублів, нам зробили знижку.

ВІДКРИТТЯ – УКРАЇНСЬКІ «МЕРЕЖІ»

До нинішньої поїздки побутову хімію ми завжди купували на ринку. Правда, покупки не завжди були вдалими. Рідкі порошки (в тому числі відомих марок) я зареклася купувати на українських ринках, оскільки вони не справлялися навіть із легкими забрудненнями. Очевидно, їх просто розводять водою.

На цей раз за порадою моєї колеги ми зазирнули у магазин побутової хімії. У Ковелі, виявляється, є великі торгові мережі, які торгують парфумерією, косметикою і побутовою хімією. І там, як і в нас, продають товари з великими знижками. З тією лише різницею, що і без знижок іноді вони коштують дешевше, ніж у нас на знижках. Наприклад, піну для гоління чоловікові в магазині у Ковелі ми купили без усякої знижки за 4,6 рубля. Точно таку ж піну, повернувшись у Барановичі, я знайшла в одному із мережевих магазинів побутової хімії за 6,65. На знижці.

АПЕТИТНІ ЦІНИ

Буквально за день до нашої поїздки в Ковель колега робила огляд цін на фрукти-овочі на барановичівських ринках, і ми всі були вражені вартістю полуниці по 12 рублів за кіло.

Але ще більший шок я відчула, коли побачила ціни на ягоду в Ковелі. Там її продавали у середньому по 4 рублі на наші гроші! Огірки, помідори, капуста – все це також коштувало дешевше, ніж у нас.

До слова, від колеги ми також дізналися, що овочі, фрукти і ягоди можна перевозити через кордон. І хоча на цей раз ми не стали нічого їстівного везти, на майбутнє собі галочку поставили.

З ЕКОНОМІЄЮ І БЕЗ АНАЛОГІВ У БАРАНОВИЧАХ

Повернувшись у Барановичі, при першій можливості я вирушила на ринок, щоб порівняти ціни і підрахувати, наскільки вигідною була наша поїздка. Скажу одразу: порівнювати було складно, тому що багатьох речей, навіть схожих на них, просто не вдалося знайти.

Шкіряного взуття, яким у Ковелі ринок буквально завалений (причому як місцевих виробників, так і закордонних – від Польщі до Китаю), на барановичівському ринку майже немає. А з того, що є, і вибрати складно, і ціни майже удвоє вищі.

Шкіряні куртки в Барановичах коштували дешевше. І я спочатку засмутилася, що переплатила в Ковелі. Але коли спробувала знайти щось схоже за якістю, зрозуміла, що дарма хвилювалася. Відшукала лише одну схожу куртку, і коштувала вона дорожче. Один в один знайшлася тільки чоловіча сорочка, але ціна в Ковелі була на третину менша.

Усього на поїздку у нас пішло близько 240 доларів. За ці гроші ми купили п’ять пар взуття (три з них із натуральної шкіри), двоє штанів, дві сорочки, куртку, дві панами, великий рюкзак, великий набір побутової хімії – від прального порошку до освіжувача повітря, щось із посуду, а також каву і солодощі. З урахуванням витрат на дорогу чиста економія становить близько 90 у. о.

Звичайно, щоб зекономити більше, і потратити потрібно чимало. Але краще кілька місяців відкладати по трошки і потім купити дешевше в Україні, ніж не чекати, але переплачувати в Білорусі.