У Ковелі бібліотекар та колишній військовий ставлять креативні вистави

Зразковому драматичному гуртку «Дивослово» Палацу учнівської молоді уже понад 20 років. Незмінним керівником  поціновувачів театрального мистецтва є Руслана Чарнюк, яка протягом двох десятиліть плекає любов до рідного слова, гарної театральної гри, оригінальних сценічних вбрань. 

Керівник гуртка, як з’ясувалося згодом, за освітою бібліотекар. А її чоловік – військовий, із яким вона прослужила чимало років. Коли ж доля закинула подружжя на рідну для Руслани Валентинівни Волинь, спроба жінки у ролі керівника драматичного гуртка була майже випадковою.

– У минулому я колишній військовий. У мене чоловік – полковник. А за освітою я узагалі бібліотекар, але пропрацювали ним я тільки три місяці. А тоді вийшла заміж за військового і служили ми в Німеччині, в Росії. Але потім усе одно хотілося додому – і ми перевелися до Ковеля. Звичайно, я тоді шукала роботу. Мені знайома й каже, що в Палаці шукають людину для роботи в тоді ще ляльковому гуртку. Я прийшла,  і мені запропонували спробувати. І я спробувала, й ось уже 20 років  триває моя спроба, – усміхається Руслана Валентинівна.

Сценічну майстерність демонструють вихованці від 5 до 16 років. Акторського складу у гурткові 30 осіб. Діти, за словами співрозмовниці, талановиті усі.

– Я працюю уже багато років,знаю, що кому до снаги зіграти, – стверджує Руслана Чарнюк. – Тому проблем із розподілом ролей не виникає ніколи. Ми спілкуємося на усіх канікулах, часто кудись їздимо і так далі. Якби ми займалися суто на уроках, я б своїх вихованців так добре не знала. А так це мої рідні діти.

Робота майстрів театрального слова налагоджена зовсім не так, як у школі. Коли у вересні кожного року проводиться набір дітей, новачки відразу запитають, коли уже будуть виступати. Вони звикли що усе  так, як в школі: сьогодні вірша задали на пам'ять,  взавтра вивчив, післязавтра – здав, а ще через трохи, на жаль, його забув.

–  Ми спочатку ознайомлюємося з творами, – пояснює співрозмовниця. –  Далі мають бути діалоги. Ще за трохи підготовка костюмів, підготовка декорацій, море реквізитів, підбір музики  і так далі. Завдяки тому, що ми працюємо уже 20 років, у нас дуже велика власна костюмерна і багато декорацій. Тому зараз працювати уже простіше. Ще я маю власну швейну машинку – і ночами шию вбрання для виступів, якщо чогось не вистачає. Сценарії теж, до речі, часто пишу вночі.

Вихованці самі зацікавлені  втому, щоб виступити «на ура» – тому традиційно репетирують довго і ретельно. А прийомів за 20 років у «дивословівців» сила-силенна: і до ночі засиджуються у дружньому акторському колі,  і телефономпримудряються провести репетицію. Одним словом, до чого тільки не додумаються, щоб кінцевий результат був приголомшливим.

– Я по життю така людина, що не панікую ніколи. Коли виступимо, коли все завершиться, тоді я вже сяду і нарешті зрозумію, що вже усе закінчилося. А до того завжди тримаю себе в руках, − ділиться секретами керівник.

За таку старанність колектив неодноразово отримував нагороди: і вконкурсі юних гумористів «Посміхнемось щиро Вишні», і вобласному огляді-конкурсі театральних колективів, і на всеукраїнській та навіть європейській театральних аренах.А ось 2013 року, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, драматичному гуртку «Дивослово» Палацу учнівської молоді імені Івана Франка присвоєне почесне звання «Зразковий художній колектив».

Незмінним помічником пані Руслани протягом років залишається її чоловік. Фестивалі, конкурси та виступи, як правило, проводяться у вихідні дні. Та й декорації на сцені – часто приїздять із дому Чарнюків.

Світлана ПАВЛІЧЕНКО

Фото Світлани ПАВЛІЧЕНКО