Красноволя: у селі живуть старовіри, які бережуть 400-літні традиції
-
-
>
-
>
-
>
5369
Шість років тому у село Красноволя Ковельського району приїхала родина Смірнових з Молдови. Звичайна сім’я, от тільки за вірою – старообрядці. Господиня – старовірка в четвертому поколінні.
Про це пише «Вісник+К»
КОЖЕН РІД МАЄ СВОЮ ІКОНУ
«Після церковної реформи у 17 столітті наші предки опинилися в молдовському селі Стара Добруджа поблизу Бєльців. Хорошим прикладом для старовірів був наш перший патріарх Никодим, похований в Добруджі. Про нього навіть знімали документальний фільм. Після своєї смерті він заповів усі свої заощадження Фонду миру», – розповідає Олена.
«Хрестимося ми двома перстами, кажемо «Іісус», а не Ісус, хресний хід у вас вирушає праворуч від церкви, у нас – ліворуч. У наших храмах немає розпису на стінах, а лише ікони. І це пов’язано з тими часами, коли совєти руйнували церкви. Старовіри хапали ікони і ховали їх. А ту, що написана на стіні, може знищити пожежа, вітер або якесь інше стихійне лихо. Кожен рід у нас має свій образ, який передається з покоління в покоління. Нині хранителькою нашої родової ікони «Триіпостасне Божество» є моя тьотя. Існує такий порядок: якщо образ в роду вкрали, то сім’я виселяється із села на той період, поки його не знайде», – додає жінка.
Олена Смірнова розповідає, що у старообрядців, починаючи з 30 років, чоловік має обов’язково носити бороду, у свої церкви жінки входять лише через центральні двері, а чоловіки – через бічні.
– У храмі вони стоять попереду і не мають права дивитися на жінок, які на службі позаду них, – додає співрозмовниця. – Старовірка обов’язково одягає в церкву на голову кичку, її вбрання має бути нижче колін і ліктя. Ті жінки, які вважаються дуже грішними (не повінчані в нашій вірі або їхні діти з тих чи інших причин не здійснили такого обряду тощо), стоять на службі в окремій церковній кімнаті. У храмах не використовують ні нот, ні мікрофонів, моляться лише старослов’янською за старими книгами. Цій мові навчають і дітей.
– Ваші комуни, як ви називаєте громади, є закритими для інших?
– На нашому прикладі ви ж бачите, що ні, – приємно усміхається Олена Микитівна. – Чужого не підпускають лише старовіри в Румунії. Ми ж навіть ходимо у місцевий красновільський храм, але до сповіді та причастя їздимо у свої в Київ або Білу Церкву.
– І телевізор у вас в хаті є?
– І телевізор, і комп’ютер та інша техніка. Мій чоловік став старообрядцем кілька років тому. Дітей виховуємо відповідно до нашого вірування.
ТРОЯНДИ З МОЛДОВИ НА КОВЕЛЬЩИНІ
Їхня садиба вирізняється з-поміж інших молодою плантацією троянд, де налічується 74 сорти цих надзвичайних квітів, привезених з Києва, Москви, Польщі та найбільше – з Молдови.
– Це синова ідея, – Олена Смірнова не приховує захоплення. – На моїй батьківщині, в Молдові, люди вирощують у підсобних господарствах від 100 до 300 тисяч таких кущів. Коли англійці купували у нас троянди, то навіть намагалися викопувати разом з кущем якнайбільше землі, щоб вивезти її додому. Приїздіть до нас влітку, коли квіти зацвітуть, – запрошує.
Наталія ЛЕГКА
Передрук заборонено!
Коментарі