Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Обвинувачений у справі Катерини Литкіної визнав причетність до вбивства дівчини
Обвинувачений у справі Катерини Литкіної визнав причетність до вбивства дівчини

Обвинувачений у справі Катерини Литкіної визнав причетність до вбивства дівчини

16:16 23.03.2019
1849

У Ковельському міськрайонному суді надав показання обвинувачений у вбивстві неповнолітньої мешканки Нововолинська Катерини Литкіної екстрадований зі Словенії Максим Т.

Про це пише «БУГ».

Судове засідання відбулося 19 березня.

На початку судових слухань Назар С. висловив прохання до суддів, щоб його двоюрідного брата заслухали першим.

«Хотів би попросити вибачення про свій вчинок. Але я з самого початку хочу сказати, що те, що я зробив, не було вбивством», – заявив Максим.

Обвинувачений запевнив: вбивця – його брат Назар, який погрожував йому та під психологічним тиском змусив допомогти перенести труп, а потім довго мовчати.

Після наданих Максимом показань Назар С. ствердив, що їх не заперечує і заявив, що відмовляється від допиту.

Потерпіла сторона переконана, що обвинувачені «слідують сценарію» своїх захисників, аби зменшити міру покарання, адже за групове отримають більше років за гратами, аніж коли менший брат візьме вину на себе.

Перерва в судовому засіданні розпочалася перепалкою захисника Назара С. з конвоїром, який підловив адвоката, коли той передавав записку в камеру.

«Поклади назад!», – конвоїр на підвищених тонах намагався перешкодити адвокату Сергію П., котрий виправдовувався, що нічого протизаконного не робить. Захиснику пояснили, що будь-які речі обвинуваченому може передавати тільки охорона.

Під час дискусії адвокат нахилився до вуха конвоїра і говорив впівголосу, а після гучного прохання не погрожувати конвою вийшов геть із зали.

Повноцінний допит Максима Т. не відбувся, адже хлопець категорично відмовився відповідати на будь-які питання учасників судового засідання, мотивуючи це психологічним виснаженням.

Потерпілі натомість вважають такий крок елементарним проявом обережності.

Присутні слухали монолог Максима Т. 57 хвилин. Обвинувачений з допомогою перекладача зі словенської мови детально розповів про знайомство з Литкіною і етапи їхнього спілкування. Зауважив, що з Катериною познайомився під час святкування дня народження сестри.

«З Катею ми познайомилися влітку 2012-го року, коли я зі своїми батьками і сестрою приїхав в Україну. І після того ми почали спілкуватися більше, ніж просто знайомі», – говорив він.

Зі слів ймовірного вбивці, у 2013-му році під час гостювання в родичів у Нововолинську він створив свій профіль у соцмережі ВКонтакте – це йому порадив зробити брат.

«Почав додавати друзів Назара, а серед них була також Катя. І від того часу ми почали переписуватися. Це була дружня переписка, хоча час від часу з’являлися знаки симпатії», – продовжив обвинувачений.

Він ствердив, що у брата з Литкіною справді були конфлікти, проте він не пригадує, з якої причини вони виникали.

Нагадуємо: батьки замордованої Каті неодноразово розповідали в суді, що причиною неприязні доньки з братами став інцидент, коли приватні фото дівчини, які надіслала Максиму, були поширені в інтернеті.

Обвинувачений підтвердив, що з Катею іноді могли прогулюватися териконом, де потім знайшли її тіло.

«…На випускний відіслав фотографії Каті і там було видно, як я танцюю з дівчиною. Катя прислала кілька фото, зроблених подругою, на якому було видно їх з хлопцем», – розповів Максим Т.

Він пояснив, що не робив це на зло. Навпаки, таким шляхом зрозумів: у них з Катею нема конфлікту і вони залишилися хорошими друзями.

Однак, з його слів, у липні 2016-го року, перебуваючи в Україні, він знову домовився про зустріч з Катериною. Це не було побачення, запевняє обвинувачений у вбивстві.

«Ми розмовляли, слухали музику, сміялися, їли соняшникове насіння, вона показала мені свої нові кросівки. Ніс її додому на спині, бо вона сказала, що втомилася… Домовилися ще раз побачитися, бо вже був кінець липня і я не міг лишатися довше місяця», – сказав Максим.

Далі хлопець пригадав останню зустріч з Катериною.


«БУГ» подав розповідь від першої особи.

«ВОНА СКАЗАЛА, ЩО МИ ЙДЕМО НА НАШЕ МІСЦЕ...»

Близько 11-ої години (вечора, – авт.) я виліз через вікно, через огорожу і пішов до Каті. Вона вийшла. В руках тримала файли, в яких були листи А4. І з того боку, що я бачив, не видно було, чи там щось намальоване, чи ні. Вона мені це передала і сказала, щоб я зараз не дивився. Щоб подивився, коли буду сам один вдома. Я погодився – не хотів, щоб вона почувала себе незручно. Тоді вона взяла в руки пуловер і посміхнулася. Тобто взяла за пуловер, в якому я був одягнений.

Вона поспішала і не взяла з собою лінзи, але я не помітив, щоби їй щось заважало при ходьбі. Вона сказала, що ми йдемо на наше місце, на терикон.

НА ТЕРИКОНІ ГОВОРИЛИ ПРО НАВЧАННЯ

По дорозі ми нікого не зустріли і я не знаю, що мала на увазі свідок, яка розказувала, що бачила нас втрьох.

Було темно, Катя ввімкнула ліхтарик на своєму телефоні і ми далі пішли. Коли піднялися угору, вона сіла на камені і ми продовжували спілкуватись. Це були розмови про школу, про навчання. Вона розповідала, що поступила, але я не питав куди. Також показала, яка музика в неї є на телефоні, квитки на якийсь концерт, але я не пам’ятаю куди.

Ми були там приблизно хвилин 15, тоді почали збиратися додому. Вона підвелася з каменя. Спиною була обернена до цієї стежки, по якій ми піднімалися, а я стояв навпроти. Помітив постать, яка наближалася до нас. Помітив, коли вона була метрів за 4. Це був Назар. Він на плечі ніс рюкзак.

ПОКИНУВ КАТЮ З НАЗАРОМ І ПІШОВ…

Він ніяк не пояснив причину свого приходу і наказовим тоном сказав мені йти додому, бо мене там кличуть. Катя налякалася, вона підійшла швидко до мене і взяла за руку. Він почав кричати: «Ти хіба не розумієш, іди додому». Я спитав, що це за жарти і тоді ми з Катею розвернулися, щоб піти цією стежкою… але він нас відразу зупинив і сказав, що має дещо Каті сказати.

Я сказав: «Вертаємося втрьох і ти скажеш їй те, що ти хочеш сказати. А Катя відповіла: «Ти йди сам, хай він скаже, а я тебе наздожену».

Я цією стежкою пішов додому. Відійшов десь на 30 метрів і почув звук падіння, щось ніби впало. Після цього почув звук тупого удару. Я б сказав, що їх було щонайменше 5. І я не чув жодного крику, жодного людського голосу. Свідок, який говорив про крик, – я не знаю, що він мав на увазі.

Я зупинився, повернувся, щоб подивитися чи Катя з Назаром ідуть за мною. Мені також було цікаво, чи раптом чогось не сталося. Я повернувся назад і коли піднявся, побачив жахливу сцену. Катя лежала на лівому боці, руки були простягнуті перед нею і перед нею лежав також телефон, на якому був ввімкнений ліхтарик.

Обличчя було закривавлене, воно було покрите волоссям. Біля неї стояв Назар, в правій руці у нього була бита для бейсболу. Мене відразу почало нудити. В одній руці я тримав файли, які мені віддала Катя, а іншою закрив рот.

СТАВ ДОПОМАГАТИ ХОВАТИ ТРУП З ПЕРЕЛЯКУ?

Я зупинився, не міг рухатися і навіть не міг думати. Був в шоці і взагалі не знав, що про це думати.

Назар взяв телефон, який лежав біля Каті, взяв її за руки і почав тягнути. Я вже розвернувся, щоб піти, але Назар мене відразу зупинив і почав мені погрожувати… Він продовжував вимагати, щоб я зупинився і допоміг йому… Я взяв за ноги і ми почали її нести.

Назар постійно озирався і шукав місце, куди її нести. Ми спускалися іншою стежкою – вона була стрімкішою, ніж та, якою ми підіймалися…

Прийшли до місця, де були густі зарослі. Я б описав це навіть як невеличкий лісок. Прийшли на невеличку галявину, де було менше зарослів, але я не можу сказати, за скільки це було метрів від цього каменю.

Тоді Назар сказав, що потрібно її розхитати і кинути на три. Ми почали її розхитувати. Вона впала біля дерева, десь за 2 метри від нас. Я відійшов і бачив, як Назар підійшов до тіла, зламав гілку і кинув цю гілку.

ЗАКРИВАВЛЕНУ ТРАВУ ЗАСИПАЛИ ПОПЕЛОМ

Ми повернулися до каменя. Назар взяв биту, витер її до трави біля того місця, де лежав рюкзак.

Він поклав биту у рюкзак, я взяв файли і ми рушили тією дорогою, якою прийшли. Коли ми йшли назад, там були залишки вогнища. Назар кілька разів вертався і посипав ним місце біля каменя.

Коли ми спустилися, я вже трохи зібрався з думками і запитав його, що сталося і що це було. Назар взагалі не збирався мені нічого пояснювати і наказовим тоном сказав нікому не розказувати, забути про все, що було. Він весь час озирався назад. Потім я зрозумів, що він шукає місце, куди викинути телефон.

Він мене зупинив біля невеликого місточка над потічком. Правда, я не бачив, що там текла вода. Він витягнув Катін телефон з кишені, кинув на землю, потім дав мені свій телефон і сказав, щоб я посвітив. Тоді дістав з Катіного телефону батарейку і SIM-карту, яку зламав наполовину. Тоді він взяв карту пам’яті і сказав, що там є більше пам’яті, ніж на його карті, і поклав її в кишеню.

Тоді він дістав биту з рюкзака і почав розбивати ним телефон. Всі ці деталі вже зламані взяв в руки і кинув. Кинув не просто в потічок, а прямо під міст.

ПІСЛЯ ВБИВСТВА БРАТ ПОЧУВАВСЯ, НІБИ ДОСЯГ УСПІХУ

Він взяв в мене телефон і ми продовжували рухатися цією стежкою. Тоді він увімкнув музику на своєму телефоні. Я не пам’ятаю, що це була за музика, тільки можу описати її як веселу і жваву. Він йшов, розмахував руками, ніби досяг великого успіху.

Ми вийшли до головної дороги і він сказав, щоб ми ішли іншою вулицею, яка була справа до нашої, щоб не минати будинок, де жила Катя. Ми вернулися додому і зайшли в будинок через вікно. Він взяв биту, поклав у сумку і сумку поставив у шафу. Це востаннє я бачив цю биту. Він знову мені погрожував, щоб я нічого нікому не розказував, потім додав: «Ти не думай, що поліція буде нас шукати, бо тут поліція не працює. Тут самі п’яниці».

НЕ ЗАМІТАВ СЛІДІВ. А ПЕРЕПИСКУ З ЛИТКІНОЮ ВИДАЛИВ, БО…

Наступного дня ми з Назаром мало спілкувалися. В мене був поганий настрій, я був дуже сумний і нічого не хотів робити. Малюнки подивився аж в Словенії. Це були дівочі малюнки: ведмедики, сердечка, машина… Якраз тоді стер всю переписку. Мені було важко дивитися на переписку з людиною, яка для мене багато означала і якої більше нема серед живих.

Я справді про це не в силі більше говорити. Мені дуже соромно за свій вчинок… Дуже шкода, що в цей день я там опинився і про те взагалі, що сталось. Але я не міг нічого зробити, щоб цьому перешкодити. Я сказав те, що я міг сказати, більше про це не можу говорити і відповідати на запитання також.


22 березня у Ковельському міськрайонному суді тривали дебати між обвинуваченням і захистом двох юних підсудних.

Про це пише «Радар».

Прокурор наполягав на такому покаранні за умисне вбивство, скоєне з особливою жорстокістю: 14 років ув’язнення Назару С., 13 – Максииму Т.

Батьки вбитої дівчини та їхні адвокати просили максимального покарання – по 15 років тюрми обом. Довічного не можна, бо на час скоєння злочину ці двоє були неповнолітніми.

Захисники підсудних покладаються «на справедливий вирок суду» і стверджують, що слідство припустилося низки процедурних порушень, а прокурор в обвинувальному акті не вказав мотив злочину.

Вирок оголосять у вівторок, 26 березня, о 14.00.

Після засідання мама Катерини Вікторія Литкіна на своїй сторінці у Facebook написала допис, де назвала адвокатів – брехливими собаками, які до останнього виправдовують вбивць.

Подаємо допис повністю без змін:

«Доброго вечора дорогі друзі, хоча добрим його не назвеш. Сьогодні в нас були судові дебати...

Ми вже понад 2,5 роки їздимо на суди, чули все і різне але то що слухали цього разу від адвокатів вбивць перейшли всі границі.

Адвокати - брехливі собаки, знаючи що вчинили їхні підсудні до останнього виправдовують вбивць. Таких адвокатів потрібно теж судити. Всі прикриваються буквою закону, говорять що не захищають вбивство а захищають підсудних і тут же говорять різні несенітниці щоб виправдати. Шостак з Дягелем сказали що це не є жорстоке вбивство, тому що всі удари які були нанесені, кожен з них був смертельний. Катя після першого удару втратила свідомість( роздумував Дягель ) і тоді вже не важливо скільки разів її вдарили потім, бо тіло( труп ) не відчуває болю ( заявив Шостак ). Дягель назвав це «дитяче вбивство». Ви це розумієте ??? Немає просто слів ... Таке враження що для них це якась гра, що вони не мають своїх дітей, як взагалі вбивство може бути дитячим, чи дорослим? Для мене це вбивство і все. Він сьогодні описав Терлецького як зразкового громадянина, тільки позитивні характеристики і як така дитина може вбити? А знаєте що ще Дягель сказав « таке враження що я захищаю ангела». Це Шок і Абсурд... Немає сил вам розповісти все що Дягель сьогодні городив, так низько впасти, ставити підсумнів навіть поганий зір у Каті. А Шостак - «немає складу злочину і не має прямих доказів вбивства». Ковальов і Полячук теж відзначилися, теж опиралися на закон і всі прогалини які допустили наші органи пригадали, а саме головне що обвинувачений акт їм не сподобався і вимагають змінити, бо Терлецький золотий хлопчик. Це ж тільки Статочнюк вбивав, а він так, просто, був в стороні і просто помагав ховати тіло. Це тільки маленька частинка з почутого, ми змушені були вислуховувати все це мовчки тому що не можна перебивати, вони мають право говорити все як думають( обо хочуть ).

Шостак, Дягель, Полячук і Ковальов те що ви сьогодні говорили в суді і як це подавали суддям, вам все вернеться. Те як ви до останнього випивали нашу «кров» - в житті все вертається з подвійною силою. Горіти вам в пеклі разом зі своїми підсудними», – написала Вікторія Литківна у дописі.

Нагадаємо, що тіло 16-річної дівчини знайшли у Нововолинську 11-ого серпня 2016-го року поблизу шахти №3. Дівчина зникла першого серпня 2016-го року близько 23-ої години. Тіло доньки на териконі знайшов її батько.

Максим Т. з березня 2017-го року був у міжнародному розшуку, а пізніше затриманий словенською поліцією. Він відмовлявся співпрацювати зі слідством, не з’явився на допит. У квітні 2018-го року Максима Т. екстрадували зі Словенії в Україну, а з 1-го серпня 2018-го року були об’єднані матеріали кримінальних проваджень щодо обох обвинувачених у важкому злочині – Максима Т. і Назара С.

Читайте також:

Коментарі

володимир

21:12 23.03.2019

чому ховаєте обличчя вбивці?

Душман

10:01 24.03.2019

Мочкануть пєтухов

Справедливий

13:39 24.03.2019

Це просто ЖАХ( Це два нелюди. Найкраще покарання - "дитяче вбивство" для двох. По одному удару кожному тупим предметом. А далі вони не будуть відчувати ударів. І бити то тиз пір поки з них не получиться фарш. І це все робити на прямій трансляції по всім каналам, щоб інші такі "янголи" задумувались. А таких суддів заставити зробити цей вирок, а потім просто розстріляти. Як такі потвори можуть вільну ходити по білому світі...

Микола

12:35 26.03.2019

Судді Адвокати Слідаки
Такі самі огидні потвори а ще прокурорські
Всіх обьєднує гіперлюбов до мертвих президентів
Я не жорстока людина
Але в таких випадках кажу-хай відмазаний Вами Тварбками нелюдь прийде до ВАС

18 квітня
Сьогодні
Вчора
16.04.2019
15.04.2019
14.04.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин