Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
«Лісова пісня»
«Лісова пісня»

«Лісова пісня» потрібна народу… і не лише Ковельщини

15:33 31.07.2019
921

Публікуємо лист українського прозаїка, поета, драматурга, публіциста, члена НСПУ Василя Трубая з приводу Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Лісова пісня», який відбувається на Волині.

Варто зауважити, що лист підписали і продовжують підписувати письменники, які були учасниками фестивалю. Зокрема, це голова НСПУ Михайло Сидоржевський, лауреатка премії ім. Лесі Українки Марія Людкевич (Львів), письменники Анна Багряна(Україна – Болгарія), Тетяна П'янкова (Івано-Франківщина), Артур Закордонець (Хмельницький), голова Закарпатської письменницької організації Василь Кузан, голова Тернопільської письменницької організації Олександр Смик, голова Рівненської письменницької організації Ірина Баковецька, літературознавець і критик, професор Познанського університету імені Адама Міцкевича Ярослав Поліщук.

Текст листа подаємо без змін.

Трапилася якось

в Інтернеті (краще її не було б: у газеті «Вісті Ковельщини», №39 від 27 вересня 2018 р.) вельми прикметна стаття Миколи Вельми про величне літературно-мистецький фестиваль «Лісова пісня», який проходив у перші вересневі дні 2018 року на Волині. Він зокрема пише: «Ми там не були, бо журналістів ніхто не запрошував, але інформацію про дійство в газеті розмістили». Дуже дивно, що поважний журналіст, який за своїми професійними обов’язками має бути на всіх заходах такого рівня, чекав особистого запрошення. Вочевидь, ці рудименти совдепії ще й досі керують діями Миколи Вельми. Але ще дивніше те, що він, порушуючи святі правила журналістики («Пиши лише про те, що бачив на власні очі), взявся паплюжити як саме дійство, так і його організаторів, бо вони, бачте, порушили традиції і свято, яке «починаючи з 2001-го року, кожного серпня у Дні пам'яті Лесі Українки відбувалося в урочищі Нечимне, перенесли на перші дні вересня. Мало того –почали його не з Ковельщини, а з Луцька, поступово переходячи на Ковельщину – в Колодяжне та Нечимне. «Стало прикро і гірко на душі, – пише Миола Вельма. – В першу чергу – за Василя Гея, Ніну Горик, інших волинських поетів-патріотів Волині і Ковельщини. Зрештою – за всю спільноту шанувальників таланту геніальної нашої землячки».

Дивні писання ваші, Миколо Вельма. І на яку ж це «мою думку», якщо Ви там не були і нічого того, що діялося, не бачили? Ви лише смачно переповіли у своєму опусі усі принади колишніх свят і закликали вернути, як було раніше, святкування днів Лесі Українки у Нечимне на серпень. Це що, ревність місцевих чиновників, у яких відібрали ініціативу і які замовили статтю М.Вельмі, чи просто недалекоглядність кореспондента містечкової преси, який не розуміє всього масштабу і величі Лесі Українки? Не гоже Вам і Вашим колегам приватизувати Лесю Українку і її «Лісову пісню». Геніальна поетеса – не Ваша, пане Миколо Вельма, і не районних чи обласних чиновників, і навіть не народу Ковельщини, а народу всієї України, всього світу. І не треба було Вам чіпати пам’ять прекрасного поета, покійного голови Волинської обласної організації НСПУ Василя Гея, який у 2001 році започаткував це свято у Нечимному. На той час це було актуально, правильно й потрібно. Василь Гей поламав кригу – і відтоді ріка скресла. А за два десятки років вона стала повноводною і вже не може втриматися у берегах лише Ковельщини. Василь Гей був мудрою людиною і він зрозумів би, що сьогодні не варто замикатися лише на урочищі Нечимному. Сьогодні треба думати про те, хто прийде шанувати Лесю Українку після нас, після тих, хто, як пише пан Вельма, «завжди приїжджав у Нечимне возами, автомобілями, мотоциклами або йшов пішки».

У ці тривожні часи глобалізації, бездуховності, отупіння нації, знецінення всякої моралі, честі і совісті ім’я Лесі Українки з її ідеями справедливості, добра й любові треба нести юним – іти у дитячі садочки, школи, училища, університети, бо без цього сучасна молодь геть здичавіє від своїх гаджетів, телевізорів та Інтернету. Молоді люди мають чути Лесину «Лісову пісню» з вуст живих письменників, артистів, літературознавців. Ось чому було перенесено святкування із серпня на вересень. У вересні, з початком навчального року, учасники фестивалю мають можливість не лише самі походити по Лесиних місцях, а й залучити до цього тих, хто прийде до Лесі, коли нас не буде. Виступи учасників фестивалю у школах, профтехучилищах, інститутах та університетах принесуть незміриму користь, порівняно з простими гуляннями, як було колись, читаннями самим собі віршів та влаштовуванням веселих заходів у лісі урочища Нечимного.

Але Микола Вельма, як і його однодумці, чомусь не розуміють цього і намагаються вернути свято на серпень. «Варто пам'ятати, що це свято по праву належить «народу» Ковельщини, – пише журналіст, чомусь узявши слово «народу» в лапки, – де корені творчості Лесі Українки, де виховувалися діти Косачів. Нам, літераторам, громадським активістам, владі, треба зробити все, щоб повернути святу, так би мовити, первинні зміст і форму, зберегти його дух. Якщо цього не зробимо – гріш нам ціна!»

Так і хочеться сказати: гріш вам буде ціна, якщо зробите це. Якщо заберете у дітей можливість спілкуватися з живими літераторами і митцями з усієї України і світу, якщо перетворите це величне свято у містечкові гуляння.

Миколі Вельми, бачте, «стало прикро і гірко на душі.. за всю спільноту шанувальників таланту геніальної нашої землячки». Він твердить: «Волею однієї чи кількох людей з обласного центру у них забрали одне з найбільш улюблених і шанованих свят». Та схаменіться ж, пане Миколо! Ніхто ж те свято у вас не забирав. І не треба гірко плакати і побиватися за волинських поетів-патріотів, а тим паче за всю спільноту шанувальників геніальної Лесі Українки. Нехай вони самі скажуть своє слово. Нехай говорять письменники з усієї України та зарубіжні гості, які, на відміну від Вас, були на фестивалі «Лісова пісня» 2018 року.

А свято, підготовлене головою Волинської обласної спілки письменників України Ольгою Ляснюк разом з Волинською організацією НСПУ, було прекрасним. Шостого вересня до Луцька з’їхалися письменники та митці не лише з усієї України, а й гості з Польщі, Білорусі, Болгарії. Того ж дня відвідали обласний академічний театр ляльок, де переглянули п’єсу-феєрію «Лісова пісня» у неперевершеному виконанні артистів театру. Сьомого вересня чудові екскурсії Старим Луцьком, урочисте відкриття фестивалю біля пам’ятника Лесі Українки, далі учасники свята роз’їхалися по школах, училищах, університетах, щоб донести до юних читачів геніальну поезію Лесі та познайомити їх зі своєю творчістю. Які ж чудові й теплі були ті зустрічі, з якою увагою і цікавістю слухали юні волиняни виступи письменників, які несподівані питання задавали! А пізно увечері у Палаці культури Луцька при вщерть заповненій залі пройшла творча зустріч літераторів із жителями міста.

Весь наступний день був присвячений Ковельщині: село Колодяжне, екскурсія музеєм, виступи письменників в обійсті Косачів, далі урочище Нечимне, Лесине озеро, стежки, якими ходили Мавка з Лукашем, читання поезій… І на завершення – Будинок культури в Колодяжному, тематична виставка, виступ місцевих фольклорних колективів.

Тим часом добродій Вельма пише: «Організатори знехтували те, що мало бути для народу. На мою думку, дійство, яке провели, не має найменшого стосунку до «Лісової пісні». Роззуйте очі, пане журналісте, приходьте на свято і дивіться. А потім пишіть. Проте, якщо Ви, і ті хто з Вами, хочуть провести містечкове свято у серпні в Нечимному, – проводьте, ніхто ж Вам не забороняє. От тільки чи приїдуть до вас гості з усієї України і Європи?

Ми ж будемо робити своє, і в 2019 році міжнародний фестиваль «Лісова пісня» відбудеться знову ж таки у вересні. І почнеться він із Луцька. І перейде плавно до Ковельщини, і в Колодяжне, і до урочища Нечимне. І поможуть нам у цьому добрі люди і лісові духи, яких так талановито описала Леся Українка у своїй невмирущій «Лісовій пісні».

Коментарі

Дід Лев

16:37 31.07.2019

Я живу в Скулині і до 2018року щороку проходило гарне дійство саме в урочищі Нечимне. А у 2018році за ініціативи голови с.ради Кашика Віталія святкове дійство було в Луцьку і Ковелі і в музеї в с. Колодяжне. А в нечимне привезли частину делегаціїї на пару годин і все... це свято перш за все було завжди для місцевих селян Скулина і Білина які з поваги до Лесиної творчості кидали всі свої польові роботи і присвячували день саме Лесиній "Лісовій пісні".....
В минулому році Кашик В. започаткував нову ідею проведення цього свята але місцевим мешканцям вона не сподобалась оскільки тривала лише 2години. Маємо надію що цього року дадуть змогу провести більше часу в лісовій фєєрії.....

Якось воно тако

16:59 31.07.2019

Навіщо так багато писати? Коли й так зрозуміло, що перетягли на себе Ковельське одіяло. Добре, що не в Київ чи Мексіку. Зрозуміло, що в Луцьку культурна програма була більш насичена ніж могла бути в Ковелі. А пресу все таки потрібно запрошувати, така культура існує дуже давно у всьому Світі!

шанувальниця генію Лесі Українки

17:31 31.07.2019

Поділяю точку зору п.Вельми,бо свято минулого року багато втратило в порівнянні з минулими роками: не було головних дійових осіб-місцевих мешканців,фолькльорних колективів з автентичними піснями,що їх слухала Леся Українка .Нечимне не звучало місцевим говором,а так бракувало ,бо це місце-святе..Ніхто не сміє допускати таку дивну думку,яку висловив автор:приватизація пам"яті Лесі Українки(соромно це повторювати).

В полі трактор - дир, дир...

18:32 31.07.2019

Пропоную перейменувати газету "Вісті Ковельщини" на Вісті з полів"

Іра

21:06 31.07.2019

Якщо ковельчанам кортить послухати свої власні фольклорні колективи і потанцювати в шароварах, то це можна зробити і без конкретної дати. І тим більше, приватні гулянки, які більше схожі на зустріч випускників, з року в рік ті ж самі люди, повинні фінансуватись в жодному разі не з бюджету області чи району.

ірі

21:40 31.07.2019

нічого не зрозуміла...тут йшлося про Лесю,а не про шаровари(що кому сниться...)

недолугий

21:55 31.07.2019

яка Леся,який Вельма,нахер воно кому потрібно,-ми вже в новому інформаційному просторі.

Попередньому

07:06 01.08.2019

Ти вже з Трускавця повернувся?

Шанувальникам

15:40 01.08.2019

Шановні ковельчани, з нетерпінням чекаю на матеріал про вшанування пам'яті Лесі, про заходи, які відбулись у Ковелі 1 серпня. Про те як покладали квіти, скільки було люду, які колективи брали участь і дійстві. Буде такий матеріал?

Ніна Горик

17:40 01.08.2019

Не буду ховатися за псевдонімом. Очевидно, Василь Трубай, котрий узяв участь у минулорічному вересневому поетичному святі, не міг до кінця зрозуміти всіх нюансів дискусії, яка розгорілася навколо формату поетично-мистецького свята "Лісова пісня". Мені було відомо про цей лист. Заради того, що пристрасті вщухли і стріли гострої дискусії нікого не ранили, я особисто попросила пана Миколу Вельму зняти його статтю (котра звичайно ж писалася з власного журналістського пориву та місцевих настроїв!) з Інтернету. Він, заслужений журналіст України, багаторічний шанований редактор однієї з кращих волинських газет, відгукнувся на моє прохання. Стріли нібито було сховано. Тому публікація статті сьогодні виглядає як провокація або нагальна потреба гострих відчуттів. Нечесно, панове!
Вам не потрібне свято, котре 17 років у різних формах проводилося на лісовій галявині? Вам не жаль сопілчаного голосу, театрального дійства на лісовій сцені, багатолюддя присутніх і лісового чару в Нечимному, спілкування з численними шанувальниками поетичного слова, активної книжкової торгівлі? Все гаразд! Натомість буде інше і, напевно, не гірше. Ви маєте новий формат літературного ФЕСТИВАЛЮ, котрому я бажаю успіху і многоліття!
А щодо молоді у скулинському лісі - не лукавте! Ви не могли не помітити, що туди прибували сім'ями, що там, крім місцевої молоді, були присутні студенти, діти з волинських літніх таборів. На лісовій сцені під прастарим дубом отримували дипломи та бібліотечки книжок переможці і призери поетичного конкурсу з усієї Волині. Їм люб'язно їх вручали Василь Гей, Надія Гуменюк, Олег Потурай і багато інших волинських письменників. Щодо всеукраїнськості свята, то ще раз перегорніть сторінки збірника "Стежками "Лісової пісні", який, очевидно, наші минулорічні гості не тримали в руках. Адже там - відгуки десятків іменитих літераторів з усієї України, з Білорусі і Польщі. Також можна прочитати широкі репортажі в "Літературній Україні", "Слові Просвіти".
До речі, на днях отримала запрошення на етно-фестиваль, котрим колодяженці та скулинці вирішили заповнити втрачене, Це прекрасно, що люди в краю "Лісової пісні" прагнуть вшанувати її геніальну авторку засобами народного мистецтва. Мабуть, буде там багато місцевих мешканців, ковельчан та гостей Ковельщини, буде й немало молоді, яка має перейняти і зберегти неповторний дух краю, з якого Леся Українка черпала колись натхнення.
Усім бажаю спокою, наснаги і гармонії!

Лариса

10:10 02.08.2019

Фестиваль заснований письменниками. Розмієте, він повинен бути у першу чергу ЛІТЕРАТУРНИМ, а фольклор повинен доповнювати його. Це перше. До речі, у минулому році хоч письменників можна було почути, а не по одному віршу - і решта пісні з музикою. А є ще інший нюанс: не можна тупцювати на одному місці незмінно, потрібен поступ. Це друге. Якщо приїздять гості з Болгарії, Чехії чи інших країн, то хіба не варто показати їм Луцьк? Тим паче, ніхто не оминав ні Колодяжного, ні Нечимного. Це третє. Я - за новий формат однозначно, бо старий себе вичерпав.

Ларисі

15:57 02.08.2019

А, що в Ковелі цього не можна зробити? Чи ковельчани мордою не вийшли? Приміщення для проведення є, готелі для проживання також є! Сімейство Косачів проживало на КОВЕЛЬЩИНІ!!! А до Луцьку можна й на автобусі поїхати подивитися замок. Чи може дійсно в новому форматі в Китаї провести, там Велика стіна є, а в Україні нема!!!

Лариса

21:42 02.08.2019

Із 2017 року Ковельщина весь час нарікала, що нема коштів, тому не можуть нічим допомогти. А в який готель у 2017 році поселили гостей... навіть павутин не змахнули у номерах, а в одному - просто впав карниз, то ніхто його і не поправив. І це без жодних знижок - за повну вартість. У фінансовій допомозі як місто, так і район відмовили, їхньою допомогою учасникам було нагодувати обідом і забезпечити озвучку заходів. Натомість Луцька міська рада пішла назустріч - і запропонувала фінансову допомогу в проживанні та іншому забезпеченні гостей. Так що Китай тут ні при чому. Але є реалії, з яких треба виходити організаторам.

Тож

00:11 03.08.2019

Така вже недолуга Ковельська адміністрація. Вони й сміття в місті не можуть прибрати не те, що гостей прийняти! Але висновків ніяких так і не зробили!(

Старожил

00:51 04.08.2019

Відновіть історичну справедливість, поверніть урочищу його історичну назву НЕЧИМЛЕ, а не ніяке Нечимне. Щодо "шановного" пана Вельми, то ще не зовсім обсохли чорнила, як він щиросердно обливав брудом все українське у своїй паршивенькій газетці, ще тоді "прапор леніна". Цього "журналіста" давно потрібно декомунізувати! І не вартий він таких гарних слів, ще з й під пера такої високоповажної людини і поетеси Ніни Горик, хай йому буде соромно за це.

Ніна Горик

23:09 07.08.2019

До суті дискусії: в редакцію газети звернулися ковельчани, котрі бажали зберегти головне дійство на лісовій галявині в скулинському лісі. Микола Вельма написав матеріал про настрої і пристрасті навколо попереднього формату свята "Лісова пісня". Це не стосується будь-яких поглядів і позицій. Йдеться про конкретне.
Власне, сьогодні нема про що дискутувати. Літературна "Лісова пісня" перемістилась до Луцька. Ковельщина започаткувала етнофестиваль.
До речі, як багаторічний організатор свята, кланяюся Ковельщині, її керівництву, пресі, мешканцям за інтерес до свята, за допомогу у вирішенні всіх питань! Було непросто, але де не вистачало грошей, були руки, душі і щирі зусилля. Ще раз дякую!!!

23 серпня
Вчора
21.08.2019
20.08.2019
19.08.2019
18.08.2019
17.08.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин