Слідство спотворило дані у справі розбитого на Ковельщині літака контрабандистів

Слідчі, які два роки розслідували авіакатастрофу літака контрабандистів під селом Скулин Ковельського району, але більше займалися тяганиною, «намутили» у матеріалах кримінального провадження. Це добре видно, ознайомившись з ухвалою Ковельського міськрайонного суду.

Перш за все, не відповідає дійсності твердження слідчого про те, що «…біля 07:00 год. … здійснив аварійну посадку літак АН-2 бортовий номер YR-54853 (насправді – UR-54853)». Стрілки годинника у кабіні пілота після катастрофи показували 4:40. Ймовірно, це можна вважати часом, коли сталася трагедія.

Відомо такий факт: о 7-й годині 40 хвилин до чергової частини Камінь-Каширського райвідділу міліції зателефонував 30-річний лучанин і повідомив, що близько 5-ї години ранку в полі, за вісім кілометрів від села Скулин Ковельського району, впав легкий транспортний літак Ан-2. На місце пригоди відразу ж виїхали бригади «швидкої допомоги», пожежні, слідчо-оперативні групи УМВС, керівники всіх місцевих силових структур.

Слідчий пише: «За попередніми даними літак належав авіакомпанії «Бріф» з м. Полтава, на який в березні 2013 року термін дії сертифіката придатності закінчився. Останнім власником літака був громадянин з с. Білозіря Полтавської області, який придбав літак в аеропорту м. Черкаси».

На свіжофарбованому темно-синьому борту добре видно жовті літери номера – UR-54853. Неймовірним можна вважати факт, що 7 лютого 2013 року біля села Княжин Чуднівського району Житомирської області серед білого дня зазнав катастрофи Ан-2… з таким самим бортовим номером. Літак, що здійснював переліт із Рівного до Полтави, належав авіакомпанії «Полтава-Аеро». При проходженні крізь туман пілот, який летів один, втратив орієнтацію та допустив зіткнення із землею. На щастя, він залишився живим, але літак ремонту вже не підлягав. То звідкіля ж взявся його «скулинський» двійник?

За кількасот метрів фототехніка репортерів «дістала» доказ: на знівечених рештках літака через шар свіжої фарби проступав номер – SP-AОD. Слідство, якщо воно вважало себе чесним і непідкупним, повинна була би зацікавити оприлюднена журналістами цікава та корисна інформація: 25-26 травня 2013 року на летовищі Рудніки Ченстоховського аероклубу (Республіка Польща) відбулися торги легких літаків. Виглядає так, що хтось купив виставлений на продаж Ан-2 з номером SP-AОD, нелегально його «перегнав» до України, зафарбував польські літери, при цьому наніс на борт фальшивий номер, що належав розбитому на Житомирщині літаку.

Для контрабандистів – все гаразд! Тільки от неув’язка виходить: у літака із Полтави серійний номер – 1Г18460, а у його «двійника» із Ченстохови – 1G10864. До речі, зафарбований номер SP-AОD легко читається і на вертикальному оперенні – на кілі та кермі напряму. Слідству не цікаві такі факти?

За офіційною інформацією, Ан-2 не долетів до аеродрому, що належить сільськогосподарському кооперативу «Світанок», чомусь кружляв над ним, і почав приземлятися на поле – за вісімсот метрів від летовища потрапив шасі у дренажну канаву, хоч, за іншою версією, зачепив крилом меліоративний канал, після цього розколовся навпіл. Основний удар прийшовся на кабіну, від чого загинули двоє людей, які там перебували, – ковельчанин Михайло Ромах, який був сином тодішнього начальника відділу з надзвичайних ситуацій Ковельської райдержадміністрації Олександра Ромаха (свого часу – головного інспектора Ягодинської митниці), та пілот В.Глотов – житель Одеси. Двигун від сильного удару викинуло на кілька десятків метрів від залишків літака. Загоряння не сталося.

Появу журналістів працівники міліції зустріли «у штики», категорично забороняючи фотографувати місце авіакатастрофи навіть з відстані кількасот метрів. А тим часом еменесівці під керівництвом свого обласного начальника генерала Володимира Грушовінчука вивантажували із розбитого літака коробки. І цього «добра» здалеку було видно велику кількість. Ан-2 був вщент «запакований» контрабандними цигарками, нібито «білоруського виробництва». Хто знаходився ближче, казав, що земля навколо повітряного судна була всіяна тим тютюном.

Сільські жінки із Скулина, яких ковельські журналісти підвозили дорогою, повідали, що цей «кукурузник» з’явився на їхньому аеродромі ще влітку 2013 року. Звідки прилетів і хто його власники, а хто пілоти – місцеві жителі не знали. Селяни не раз навіть ходили фотографуватися до літака. Летовище – це майже 400 метрів «бетонки» для хімавіації, що у радянський період «кропила» колгоспні поля для підняття врожайності. Давно уже минули ті часи, землю розпаювали, але аеродром лишився. Для перевезення контрабанди!

Це дуже зручний транспорт для заможних контрабандистів, бо такий літак на малій висоті над землею залишається непоміченим для радарів.

Про те, що на аеродромі кілька місяців «дислокується» Ан-2, знав і дільничний інспектор міліції. Тодішній скулинський сільський голова Петро Рудень йому особисто про це повідомив. Міліціонеру поцікавитися б цим фактом, документами на «кукурузник»… Подейкують, що люди, які поралися біля літака, ніяк не могли підняти його в небо через якісь несправності у моторі. А напередодні трагедії у селах Скулині та Стеблях Скулинської сільської ради було престольне свято Іоанна Богослова.

«Хлопці, які зі сторони нашого села тут неподалік рибалили, чули, як вночі гудів літак. Ну, думали, вже полетів. А о 3-й годині під лісом так бухнуло, що чути було по всій окрузі. Там стоянка для літака, а там – злітна смуга, яка вночі підсвічувалася спеціальними стрічками-вогниками, показуючи пілоту дорогу. І такі стрічки лежали на полі через кожні десять-двадцять метрів. Такого тут ще ніколи не було!» – розповідав журналістам відразу після авіакатастрофи сільський голова Петро Рудень.

Вранці на злітній смузі експерти-криміналісти розглядали портативний генератор, під’єднаний до ламп освітлення «рульожки». А на узбіччі дороги, яка веде від аеродрому на Скулин, інспектори ДАІ описували «Мерседес» із «блатними» номерами, що «вискочив» на великий швидкості в поле і, втративши керування, розбився у канаві. Цей факт може свідчити про те, що в сумній історії фігурує третя особа.

У загиблих контрабандистів міг бути спільник, який намагався фарами підсвітити дорогу для посадки літака, але не впорався із керуванням. Ходили чутки, що через престольне свято у селі «відповідальний» за підсвітку на аеродромі був «під мухою» і прогавив повернення літака. Можливо, хтось із «Мерседесу» подзвонив у міліцію, тільки для відводу очей не в Ковель, а в Камінь-Каширський, повідомивши про нещасний випадок.

До речі, той «Мерседес» був зареєстрований на ковельчанку Любов Ромах, яка є матір’ю загиблого Михайла Ромаха. Очевидно, в ту трагічну ніч за кермом іномарки біля скулинського аеродрому був її чоловік Олександр.

У нас так завжди: немає людини – нема проблеми! Чому нікого не притягнуто до кримінальної відповідальності за факт контрабанди цигарок та нелегальне переміщення з Польщі в Україну літака? Резонних запитань можна поставити ще багато і слідство відповіді на них не дало.