«Безпрідєл» у гуртожитку Ковельського ПТУ – діти ріжуть вени, а коридорами гуляють озброєні «відморозки»
-
-
>
-
>
-
>
2611
Студенти ПТУ №5 міста Ковеля б'ють на сполох. Діти заявляють, що їм створили нереальні умови для проживання та навчання, про це вони розповіли у листі адресованому нашій редакції.
Студенти навчального закладу у своєму листі розповіли жахливі історії, які, зокрема, стосуються проживання у гуртожитку. Вони стверджують, що жити там практично неможливо через відсутність елементарних умов, а саме: туалет на вулиці, душом користуватися забороняють, приміщення майже не опалюється і це при тому що в гуртожитку дерев'яні вікна. Окрім того, у листі йдеться, що гуртожитком спокійнісінько гуляють деякі особи зі зброєю, а серед коридорів валяються «тіла», котрі через надмірну степінь оп'яніння не змогли втрапити додому. Також автори листа стверджують, що серед студентів неодноразово були випадки суїциду.
Спудеї у всьому обвинувачують керівника та працівників закладу. Студенти просять про допомогу, але назватися не наважуються, бояться, що лишаться без дипломів. У листі також зазначено, що його адресували і у Міністерство освіти України.
Лист подаємо без змін!
Доброго дня! Пише вам ініцітивна група учнів ПТУ №5 Ковеля. Серед нас є учні всіх курсів. Пишемо анонімно, бо відчислять і виселять з гуртожитку, коли взнають хто пише і не дадуть диплома. На учнів тут не звертають уваги. За роки нашого навчання тут нічого не помінялося. Для покращення життя та учьоби учнів тут нічого не робиться. А навіть навпаки все робиться ще гірше. В гуртожитку не можна жити. Порядку немає. Заступник з виховної роботи нічого не робить. До неї не можна звернутися, бо може виселити, якщо їй не нравиться шось. Такі випадки були. А учні глотаються таблеток і ріжуть собі вени. А ще приходять з пістолетом, погрожують. Вечері не можна спокійно пройти по коридору. Жильці деколи «бухають» і лежать на ступєньках. Вихователь тільки відбуває свій робочий час і тоже нічого не робить. Минулою зимою мерзли в кімнатах, а дрова з тих, які привезли нам на отоплення вивозилися на машині під керівництвом деректора. А ми в кімнатах спали під одіялом в куртках. Цією зимою теж холодно. Дерев'яні вікна на пластикові не міняють. В гуртожитку нема як помитися. На вахті кажуть, шо можна митись тільки комендантші і її дочкі. Кажуть, шо вона зробила собі. По неділях в столовій празнують свадьби і не дають спати. З корпуса треба бігти в туалет на вулицю. З майстерні теж. Про деректора нашого всі знають. Він перед виборами голоси купляв. В новинах на ютубі показувало. Ми думали, шо посадять його, але навєрно взятку дав і йому нічого. На Майдані люди мерли не для того, шоб таке робилося. Тут працює ціла сімя: Козел Людмила Миколаївна - заступник деректора, Мороз Микола Макарович – старший мастєр і батько Козел Л.М., Мороз Галина Андрівна – вчитель і класний керівник і мама Козел М.М., Мороз Микола Миколайович – мастєр і брат Козел М.М. Мастєра кажуть, шо Козел і Морози могричі носять деректору і того управляють училищем, бо деректор сильно бухає і за гроші прописує жильців в гуртожиток. Пісьмо відправляємо і в міністерство освіти і на новини, шоб звернули увагу
Журналісти нашого видання мають надію, що працівники прокуратури не оминуть увагою вище наведені факти і проведуть усі необхідні перевірки.
