Мер Кіндер вручив «Ковельводоканалу» нагороду, сліди якої ведуть до Москви – 2

18 Лютого 2015, 12:50
1712
Друга частина журналістського розслідування, з приводу вручення ковельським мером Олегом Кіндером сумнівної «національної нагороди», що заснована на фінансах структур північної країни-агресора, вже була готова до публікації.
 
А в цей час в місцевій пресі з’явилось розлоге інтерв’ю з начальником УВКГ «Ковельводоканал» Юрієм Рибачком. 70-річний екс-мер міста, колишній керівник комунальних підприємств, самодіяльний поет-пісняр, краєзнавець, письменник Анатолій Семенюк, перебуваючи в іпостасі молодого штатного журналіста газети, взявся з’ясовувати у Юрія Івановича: «Чи просто стати кращим в Україні?»
 
 
Відрадно, що наші критичні публікації перебувають під прискіпливою увагою їх «героїв», адже виключно реакцією останніх на оприлюднені факти можна пояснити появу в інтерв’ю виправдувальних рулад, кострубато «присмачених» недолугими «аргументами». Якими ж доводами намагається Рибачок за допомогою Семенюка «спростувати» оприлюднені факти? 
 
В кращих традиціях офіційного рупору ковельської влади інтерв’ю починається згадкою про те, що «перед початком засідання виконавчого комітету міської ради, яке відбулося нещодавно, міський голова Олег Кіндер разом із секретарем міськради Михайлом Гетьманом вручили Національний сертифікат директору управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» Юрію Рибачку. Відповідно до цього сертифікату підприємству присвоєно почесне звання «Комунальне підприємство року 2014». 
Однак, замість того, аби газета розпитувала про «непересічну подію», а саме – походження сумнівного «національного» сертифікату самих владців-вручителів, «відстрілюватись» довелось нагородженому.
 
«Патрони» запасливо підносив сам же Анатолій Семенюк. «Що й говорити: нагорода досить престижна», – тепер уже в іпостасі експерта задає тон розмови  він. – «Знаєте, різні чутки ходять. І що  сертифікат, як у нас буває, "куплений",  і що ця  нагорода “непрестижна” і т. д., і т. п.». Старенький, він уже, напевно, за своїм «теде» і «тепе» й не бачить навіть у своєму запитанні протиріччя між престижністю і торгашеством. І де це «у нас» бувають куплені сертифікати? Щось пан Семенюк про подібні факти раніше ковельчан не знайомив. 
 
 
Як слід було чекати, семенюкову подачу підхопив Юрій Рибачок. «Я не буду коментувати різного роду плітки й чутки. Скажу одне:  нагороди удостоєний не я особисто, а весь трудовий колектив, який налічує декілька сот чоловік». «По-перше, спеціальна комісія аналізувала нашу діяльність досить різносторонньо, – загинав пальці Юрій Іванович. – Тут – і «Прибутковість та ліквідність», і «Масштаби виробництва та платоспроможність», і «Соціальні показники», й «Ефективність використання ресурсів», й «Інвестиційна привабливість».
 
Говірливий керівник неабияк заходився «крити» красивими фразами: мовляв, і роботу оцінювали без його представників, тому в об'єктивності сумніватися не доводиться; і оцінка проводилася на основі статистичних даних –  а статистика – річ конкретна; і нагорода – міжнародна, яку своїм рішенням присудили «українські інституції» (такі собі товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інформаційний центр статистичних досліджень», «Редакція "Торгово-промислова Україна»), а також «міжнародний рейтинговий Союз національних бізнес-рейтингів» (організацію з такою юридичною назвою неможливо відшукати навіть в Інтернеті).
 
Такий словесний викидень – добре відомий прийом словоблудів: аби уникнути начальнику персональної відповідальності слід заховатися за сотнями спин членів трудового колективу. Але ж не про сам колектив «Ковельводоканалу» йшлося у нашому журналістському розслідуванні. Мова була про те, що коріння цієї сумнівної нагороди тягнеться до путінської Москви, тобто, до Росії, яка уже рік веде з нашою Вітчизною неоголошену війну. 
 
 
Чутками й плітками журналісти нашого видання не займаються, хоч ця усна народна творчість неабияк супроводжує Юрія Івановича в його буремному житті. Поговоримо про конкретні факти. Чи міг пан Рибачок спростувати відомості з реєстраційних справ засновників російського «Национального Союза бизнес-рейтингов»? А як можна спростувати «спорідненість» місцевих сертифікат-комерсантів із російсько-реєстрованими засновниками?! А може він заперечить наявність прізвища одного із київських бонз олігархічної Партії регіонів на так званому «сертифікаті», який помпезно отримав з рук ковельського міського голови Олега Кіндера? Ось і вдалися два фахові комунальники за допомогою інтерв’ю до безсовісних маніпуляцій і голослівних звинувачень, безсоромно проповідуючи читачам відверту лжу. Адже правда – зовсім інша!
 
 
29 грудня 2014 року в ході щотижневої оперативної наради у голови Волинської ОДА Володимира Гунчика генеральний директор ПАТ «Волиньобленерго» Олександр Білець розповів про гігантські борги, які має «Ковельводоканал». «Зараз водоканал за електроенергію винен 3 мільйони 27 тисяч гривень. Лише за останній місяць борг «підріс» на 96 тисяч», – наголосив головний волинський енергетик, мабуть, не відаючи, що офіційний сайт Ковельської міської ради вже п’ять днів, як розтрубив, як то кажуть, «на всю Іванівську», що «Ковельводоканал» – одне з кращих комунальних підприємств України»! 
 
 
Отак своїми багатомільйонними претензіями Олександр Білець опустив на грішну землю не тільки ковельських владних трубадурів, а й спростував притягнуту з Києва та Москви «за вуха» так звану «платоспроможність» «Ковельводоканалу». Схоже, що гендиректор «Волиньобленерго» потрапив до когорти тих, кому, за словами Юрія Рибачка «потрібні  занепад, конфлікт, щоб потім піаритися, переконувати всіх, що лише вони — борці за справедливість. А коли присікатися немає до чого, то намагаються применшити статус національної нагороди, хоч на це права їм ніхто не давав. Образно кажучи, вони шукають чорну кішку в темній кімнаті, хоч там її і немає».
 
Але при чому тут Конфуцій з його чорною кішкою в темній кімнаті? Все ж право на власну думку пан Рибачок навряд чи заборонить. А ось про статус «національної нагороди», та ще й про його «применшення» поговорити варто. Надто, зважаючи на рафіноване фіґлярство подібної псевдостатусності. 
 
Як не крути, щось не зростається правда в інтерв’ю. В одному випадку, за Семенюком, нагорода,– «національна», а вже, за Рибачком, вона – «міжнародна». Якщо ці двоє співрозмовників не в змозі визначитися в елементарному, то чи варто брати на віру інші їх резони: «прибутковість», «соціальні показники», «ефективність використання ресурсів» з «інвестиційною привабливістю»?
 
28 листопада 2014 року на ім’я директора «Ковельводоканал» Юрія Рибачканадійшов яскраво оформлений меморандум про річний загальнодержавний рейтинг підприємства, яким офіційно повідомлялося про «завершення загальнодержавного безкоштовного рейтингування підприємств України за результатами опрацьованого 2013 року». Так-так, ви не помилилися! Саме результати 2013 року стали підставою для нагородження ковельського «Ковельводоканалу» статусом «Комунальне підприємство року 2014». 
 
 
А чим знаменний був цей рік для водоканалу? Юрій Рибачок в інтерв’ю сам оцінює «досягнення»: «У 2013 році підприємство було збитковим. Сума збитків становила 900 тис. грн.» Оце так! Підприємство отримує «Національний сертифікат» по майже мільйонних збиткових результатах? Хоча, як стверджують сертифікатори, нагорода «вручається комунальним підприємствам, які досягли високих показників». Якщо такими показниками вважати високі збитки і ще більші борги, то… Ось, вам і сертифікована «прибутковість»!
 
  В тому ж 2013 році обласна преса писала про несправедливі зарплати у «Ковельводоканалі». Працівники робітничих професій на цьому комунальному підприємстві скаржилися, що протягом останніх років їм не нараховували і не виплачували доплат, які передбачені колективним договором та галузевою угодою, згідно зі встановленими коефіцієнтами. Хоча адміністративно-управлінський персонал такі доплати справно отримує. Тривалий час не проводилися доплати за роботу у вечірні та нічні години. 
Десять членів профкому на чолі із заступником голови Володимиром Решетніком письмово вказували, що під прикриттям фінансових проб­лем підприємства, розпочато вже другий етап скорочення працівників та оголошені наміри провести ще й третій етап скорочення… Ось, вам і сертифіковані «соціальні показники»!
 
Анатолій Семенюк теж не пасе задніх у відбілюванні іміджу. Щоправда, він дещо своєрідно це зробив, сказавши Рибачку у тому ж таки інтерв’ю, що «втрати у ваших мережах, на мою думку, аж надто високі – до 40 відсотків»! Хіба міг Рибачок чекати подібного від свого колишнього колеги-комунальника? Ось, вам і сертифікована «ефективність використання ресурсів»!
 
Можливо ще поговоримо про «інвестиційну привабливість» рибачкових сертифікованих «заслуг»? А скільки інвесторів стоять у черзі за принадами комунального підприємства «Ковельводоканал»? Ото ж бо, і в цьому розпіареному критерії «науковообґрунтованої статистичної методології зваженого ранжування підприємств», як то кажуть: «Ось, вам…»
 
Далі буде.
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39