У Ковелі спотворили прізвище героя війни

20 Лютого 2015, 12:37

3334

Віктор Подколоднов загинув у волинському небі 9 липня далекого сорок четвертого року, на третій день після того, як радянські війська, врешті-решт, взяли Ковель, перетворений німцями на «фортецю». За його плечима було 26 років. За національністю – українець, хоча й народився в одному із сіл Волгоградської області. Капітан. Визнаний майстер повітряної розвідки. На гімнастерці виблискували зірка Героя Радянського Союзу, три ордени Червоного Прапора. Під час кровопролитних боїв за стратегічне місто над Турією був заступником командира ескадрильї 72-го Петрозаводського окремого розвідувального авіаполку 6-ї повітряної армії.

На своє останнє бойове завдання Подколоднов вирушив із штурманом капітаном Володимиром Смирновим та стрільцем-радистом старшим лейтенантом Гундарєвим, який був начальником зв’язку ескадрильї. Хлопці були досвідчені. Штаб армії поставив завдання розвідати оборону німців, які на захід від Ковеля замаскували танки. Фронту вкрай потрібні були знімки з повітря. Їхній літак-розвідник Пе-2 супроводжували винищувачі.

Вже за Ковелем з’явилася група «фокке-вульфів». Зав’язався бій. Пе-2 потрапив під перехресний вогонь німецьких літаків і загорівся. Подколоднов спробував збити полум’я так званим «ковзанням». Зумів дотягнути палаючу машину до передової. Ще був час вистрибнути з парашутами, але тут він помітив, що Смирнов, поранений у голову, лежить без свідомості на підлозі кабіни. Подколоднов однією рукою тримав штурвал, а другою підтягував до себе штурмана. Гундарєв передавав про це в ефір відкритим текстом. Залишити літак вони не встигли.

Екіпаж загинув біля шосейної дороги на Брест, неподалік села Облапи. На цьому місці влітку 1987 року було урочисто відкрито пам’ятний знак, на якому викарбувані імена Подколоднова та Смирнова. Їхні барельєфи є у Ковелі на меморіалі Слави. Компартійна влада вміла шанувати пам’ять про полеглих воїнів, але й багатьох із них «забувала», як трапилось із старшим лейтенантом Гундарєвим…

На честь героїв назвали вулиці: Смирнова знаходиться в самому центрі, за метрів двісті від міськради, а Подколоднова – виходить на водосховище, поблизу виховної колонії. Коли саме вони отримали сьогоднішні назви – невідомо. Принаймні, у рішенні Ковельського міськвиконкому за 20 квітня 1954 року «Про перейменування вулиць міста» їх немає. Обидві вулиці зазначено в архівному алфавітному списку станом на 1 січня 1976 року, який було укладено корінним ковельчанином, інженером Миколою Номанчуком, нині покійним. Тоді прізвище Подколоднова ніхто не перекручував.

І ось у масовий продаж, здається у 2011 році, трьохтисячним тиражем надходить карта міста Ковеля, що виготовлена Державною службою геодезії, картографії та кадастру спільно з Державним науково-виробничим підприємством «Картографія». Тут є вулиця Підколодного. Чи то редактори видання помилилися, чи то такі дані їм передали з Ковельської міської ради, але факт залишається фактом.

Деякі мешканці «наслідують» на своїх будинках перекручене прізвище, інші «пішли далі», виготовили та повісили гарний напис: «Підколоднова». Що вже казати, коли є затерта табличка: «Подколодного». Все це помітив депутат Ковельської міської ради Роман Ляшук і розмістив на власній сторінці у соціальній мережі Фейсбук фотознімки суперечливих аншлагів, зауваживши, що в реєстрі прав власності написано: «Підколодного». А дізнавшись, як має бути правильно, риторично запитав: «І всім дружно з паспортами та з документами на власність іти виправляти?»

До речі, а як бути з виборами, коли вулиця, що вказана у паспорті, не співпадає з даними у виборчих бюлетенях? Мабуть, місцевому керівництву до такої «дрібниці» нема діла?! Це ж тільки у Євросоюзі, в двері якого ми стільки років грюкаємо, звертають увагу на такі юридичні нюансі, а нам вони – «по барабану»! Зрештою, а звідки звичайні городяни знають, як там правильно аншлаг на будинку написано?

У нас вже не вперше перекручують прізвища людей на вуличних табличках. Пригадується, у середині 90-х років, за часів головування у місті Анатолія Семенюка, виконкомівці одним махом перейменували 70 вулиць. У подальшому Анатолій Володимирович не раз пишався з різних трибун цим рішенням, як одним із своїх основних здобутків на посаді мера Ковеля. Замовчувалась хіба що дуже неприємна оказія, яка трапилась у документах. В силу своєї заклопотаності, а можливо й необізнаності, друкарка назвала Богдана Лепкого – Лепським, Івана Багряного – Багрянським, Миколу Зерова – Зеревим, князя Острозького – Острожським. Клерки, яким було доручено перевірити список нових назв вулиць і узгодити його з оригіналом, до цього поставилися нехлюйськи.

У владних коридорах тоді спалахнув скандал. Винним у «політичній короткозорості» канцеляристам дали прочухана. З архіву негайно «підняли» оригінал того злощасного рішення виконкому, в додатку якого, де містився список нових назв вулиць, хтось ретельно замазав білою фарбою перекручені прізвища, підправивши їх, «як треба». Але це ще півбіди! Забудькуваті виконкомівці надали перекручені назви вулиць видавцям інформаційного довідника «Волинь», який побачив світ 17 років тому. На картографічних схемах міста Ковеля, які на замовлення місцевої влади виготовила одна тернопільська фірма, разом із «Лепським», «Зеревим» і «Острожським» була вулиця «Залізнодорожників», «Почтова», «Борнянського» та «Кокінака» (мова йде про Дмитра Бортнянського та Володимира Коккінакі).

Хто за подібні казуси має відповідати? Претензії треба пред’являти відділу містобудування та архітектури Ковельського міськвиконкому і персонально його начальнику, головному архітектору міста Людмилі Мурай. Затурканий змінами до генерального плану міста та різними скандалами із забудовою, цей чиновницький підрозділ, що існує за кошти громади, зобов’язаний контролювати питання відносно назв вулиць, скликати в разі необхідності засідання топонімічної комісії і т.д. Якби ж чинуші ставилися до виконання своїх службових обов’язків належним чином, то не було би і спотвореного прізвища героя війни.