Чи мав совість Кіндер відкривати новий спортмайданчик?

05 Липня 2015, 19:54
1306
Впродовж останніх років у Ковелі відкрито уже сьому спортивну арену завдяки депутату Верховної Ради України Степану Івахіву та його фонду «Патріоти Волині». Реконструйований ігровий зал комплексної ДЮСШ імені Євгена Кондратовича, збудовано майданчик любителів паркуру та воркауту, зал силових єдиноборств по вулиці Заводській, сучасні спортивні майданчики для «першої», «сьомої» та «дванадцятої» шкіл. А вчора учні «другої» школи теж отримали можливість змагатися на новому міні-стадіоні. 
 
Під спекотним сонцем, потопаючи у звуках бравурних маршів духового оркестру, знемагали від палу більше сотні ковельчан та гостей міста. Ведучі дійства запросили перерізати символічну стрічку новобудови іменитих гостей: міського голову Олега Кіндера, помічника-консультанта народного депутата Дениса П’ятигорця та господаря об’єкта – директора загальноосвітньої школи № 2 Ігоря Ткачука
 
При цьому до традиційної церемонії не був запрошений Віктор Козак – ні в якості голови Ковельської РДА, ані в якості такого собі почесного представника ТОВ «Ідея», яка будувала стадіон. 
 
«В народі хліб, мов матір поважають. Ця шана з плином часу не зника. І дорогих гостей завжди стрічають хлібиною в барвистих рушниках», – під ці слова ведучих заходу прибулим почесним гостям вручили короваї. «Гості наші гості, гості наші пишні, дай вам Боже здоров’ячка, що до нас ви вишли…», – зайшлися автентичним співом ковельської минувшини дзвінкі голоси фольклорного дівчачого гурту.  
Попри те, що з гучномовців час від часу славословився в здравицях нардеп Степан Івахів, його самого тут не було. Чи не тому, що не мав особливого бажання стояти поруч з Олегом Кіндером? Присутнім дипломатично повідомили, що народний обранець «відбув у відрядження». 
Розпочав вітальну частину міський голова розлогим спічем: «Сьогодні дуже гарний подарунок від Степана Івахіва. Ви, знаєте, цей подарунок мав бути в прошлому році. Два слова, буквально, історії: практично коли ми обговорювали за цим стадіоном, він, дуже сподобалась його думка. Він каже: «А, давай, ще більше. Давай, ще гарніше!» Але, що більше, що гарніше? Тут обмежена територія. Тому що на велику перспективу, на далеку перспективу будівництво нової гарної школи – отут, де автомобілі стоять. І коли ми дивилися «дванадцяту» школу, власне, й було визначено, що провести будівництво саме на «дванадцятій» школі. Власне, завдячуючи, я ще раз повторююсь, народному депутату України Степану Петровичу Івахіву ми побудували в прошлому році стадіон на «дванадцятій» школі». 
 
«Сьогодні принципове… принципово для нього було будівництво цього стадіону, – продовжував кружляти думками Олег Кіндер. – Він говорив: «Пам’ятаєш, ми обіцяли за «другу» школу?» Так. Пам’ятаю. І він настояв, щоб цей стадіон був. Велика йому дяка і великий уклін оце власне по те, про що ви говоримо «влада». Влада по своїх діях, по своїй роботі саме в місті Ковелі вона показує то, для чого є влада! Будівництво четвертого стадіону. Повірте мені, коли їдеш біля «першої» школи, біля «сьомої» школи і темно, і багато машин, багато людей, багато футболістів, дітей. Задіяні, радується за те, що є – душа радується. Знов повторюю для того, що ми оце зара. Не тільки цими діями – будівництвом стадіону – іншими моментами будівництва, бачите, нові дороги ремонтують, старі дороги, будівництво дитячих садочків, власне, завдячуючи знов повертаюся, мому товарищу, другу Степану Петровичу… Оце й для цього є влада! За яку ви голосуєте, за яку відстоюєте!»
 
«І сьогодні велика дяка тим, хто приймав участь в роботі. ТзОВ «Ідея»… Знаєте, власне дуже багато на розвиток інфраструктури міста, завдячуючи саме цьому підприємству. Ми розуміємо, що сьогодні голова районної державної адміністрації Віктор Козак по своїй посаді, по своїх зобов’язаннях не може бути директором, власником підприємства. Але ми сьогодні говоримо, що це завдячуючи йому робиться ця робота в місті Ковелі – багато по благоустрою і так же само по цьому полі. Віктор Теодосійович, велика вам дяка, велика – працівникам підприємства, яке практично тут днювало й ночувало. Дуже за короткий термін зробили газовикам, проектантам і всім колективам, які були задіяні: Віктор Васильович Бичковський, директор школи з своїм колективом». 
Насамкінець свого виступу Олег Кіндер у святкову бочку меду все ж вмочив ложку дьогтю: «Ну, трішки були мої зауваження, що земля не розгорнута, але, я думаю, це швиденько до кінця неділі ми зробимо і нічого там страшного немає». Проте присутні вже й не дивувалися такій меровій ремарці, знаючи неабияку пристрасть Олега Олексійовича до швидких маніпуляцій із землею.
 
«Завдяки вам працює Івахів, завдяки вам працює міська влада, завдяки вашому наполегливому впливу на них, що ви постійно їм нагадували, що ви обіцяли – в маєте зробити і так далі… Четвертий стадіон! Вам заздрить Луцьк! Вам заздрить Київ! Ковель – ви неймовірні! Стільки скільки робиться у вас – не робиться ніде! А коли нас питають, чого так відбувається, ми кажемо: це питання не в Івахові і не в Кіндері, і не в міській владі, і не в районній адміністрації. Це питання в ковельчанах – тому, що ви такі є. Ви – дивовижні! Заради вас хочеться працювати. Заради вас хочеться створювати нове. Через те, що ви настільки цінуєте те, що ви маєте і настільки ви дружні, і настільки ви щирі, тому я маю надію, що це не остання робота Івахова в Ковелі, а ви йому задач «наріжете», що ще треба по Ковелю зробити, правда?» – випалив на одному диханні приїжджий Денис П’ятигорець, виступ якого чомусь нагадував старт власного виборчого забігу за посаду міського голови. 
Присутні на святковому дійстві не змогли не помітити, що жодним, варто наголосити, жодним словом не згадав Ігор Ткачук ковельського мера Олега Кіндера. Чи не тому, що не міський, а районний чиновник – голова РДА Віктор Козак без применшення днював і ночував на міському шкільному об’єкті. Свій приватний позашляховик керівник виконавчої гілки влади Ковельщини заради економії бюджетних витрат використовує в службових справах, раз-по-раз з’являвся на будівництві – зранку, по обіді і надвечір.
 
«Слово Степана Петровича не ламає ні війна, ні економічна чи політична криза», - підвів риску виступам, оцінюючи політика директор школи, депутат Ковельської міськради від ВО «Свобода» Ігор Ткачук. – «Він уособлює в собі якраз ті кращі риси колишніх бізнесменів-меценатів, які на початку ХХ століття створювали українську національну освіту. Саме це є зразком для наслідування! Будучи надзвичайно відповідальною людиною він однозначно біля себе – у своїх друзях, у своїх партнерах тримає таких само людей. «Окремими словами подяки хочу звернутись до Наталії Маленицької: ви, як чарівна жінка з усмішкою справжньої леді, працюючи в фонді «Патріоти Волині» виконуєте саме ту – рутинну роботу, яка лишається часто непомітна. Але, в силу обов’язків, спілкуєтесь з сотнями колективів: шкіл, садків, ФАПів, із залізничними та промисловими підприємствами - абсолютно усіма галузями. У тих колективах проблеми, які ніхто не вирішував, накопичувались десятками років, але з’явився інвестор. Цей стадіон – інвестиція в майбутні покоління! А Степан Петрович знає з ким працює – з людьми, які стоять у витоків майбутньої української економіки. І через декілька років слава України зазвучить по-новому!» 
 
Чого ж Кіндера упустили? Чи не тому, що «друга» школа запам’ятала слова цього місцевого «гаранта конституції», сказані ним на засіданні громадської ради стосовно не перспектив стадіону, а долі самої школи. 
 
«Стояло питання: а де саме зробити такий майданчик? Тоєсть, або на «другій» школі, або, так же само, зробили водовідведення вже кошти використані були всі. Зробили водовідведення. Або на «дванадцятій» школі. Це було винесено на широкий загал обговорення і в кінцевому результаті тому, що Бичковський ставив питання і прохання, щоб це зробити на «дванадцятій» школі. А десь громадськість вирішила на «другій» школі. Ми сьогодні прийняли рішення на «другій» школі зробити такий самий майданчик. Спортивний майданчик, як кажуть, хлопці і не тільки хлопці, а й дорослі приходять і грають в футбол і це абсолютне є нормально», – сказав Олег Кіндер на засіданні громадської ради 6 березня 2014 року. 
 
«Яка судьба «другої» школи – ніхто не знає, тому що це велика перспектива. Задаю питання: «друга» школа – наскільки сьогодні вона потрібна? Тому що «дванадцята» школа сьогодні абсолютно… В нас сьодні всі школи забезпечують в одну зміну навчання. Всі. А чому в одну? Хто це сказав? Я, наприклад, в другу ходив. Ну, вибачте, да – мені 53 роки було це при радянських часів, але, напевно, ви всі ходили в другу зміну і ніхто не ставив питання. Да? Да! Поставить питання, що «першачки» і першу зміну можуть ходить, а постарші можуть і в другу зміну ходити. Тому, чому я говорю за «другу» школу? Тому, що «дванадцята» школа абсолютно забезпечує «другий» Ковель в частині навчання всіх дітей…», – «оптимістично» змальовував він майбутнє «другої» школи. 
 
Не дарма «питання Бичковського» взяло верх і стадіон збудували в ЗОШ №12. А Ігорю Ткачуку торік наполегливо пропонували відцуратися директорства в безперспективній, за словами Кіндера, школі й податися у державну владу. Все ж спокуса владним пряником відступила перед великим бажанням директора Ткачука зберегти майбутнє свого історичного закладу освіти, рідного колективу – учнів та педагогів. І директорська наполегливість взяла своє.
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024