Маєток ковельського мера оцінили дешевше за житло для сиріт

29 Вересня 2015, 10:27

3912

Наше видання продовжує оприлюднювати найбільш резонансні виступи з вересневої сесії Ковельської міської ради.

На початку сесійного засідання опозиційний депутат В’ячеслав Шава оголосив свій запит до міського голови Олега Кіндера та міжрайонного прокурора Василя Лопохи щодо маєтку, в якому проживає мер. В’ячеслав Петрович нагадав, що на шпальтах обласної газети «Волинь-нова», за 27 червня 2015 року, було опубліковане інтерв’ю Олега Олексійовича, де останній заявив: «Прикро, що майнову тему знову піднімають журналісти окремих видань. Мовляв, я купив доньці хату. Достаток, який маю, дає мені можливість чесно працювати».

«Звертаюсь до вас, пане Кіндер, із конкретним запитанням: «То це ви купили своїй доньці хату, чи ні?» Запитую тому, що вами, пане Кіндер, не внесено витрат на це розкішне придбання до своєї декларації про доходи», – в лоб запитав мера депутат.

Як повідомляла ще перед тим обласна преса, у 2012 році у Ковелі на вулиці 1-го Травня продавався новозбудований «дім європейського рівня на 4 спальні» на 13 «сотках» землі: «зі смаком та використанням дорогих якісних матеріалів (отточенто, марморін). Загальна площа 220 м2, 3 санвузли, 2 великих гаража, літня кухня-баня, 380 В, сигналізація, облаштоване подвір’я і кована огорожа. В будинку на 1 поверсі тепла підлога, художній дубовий паркет». В оголошенні все це добро ріелтор оцінила в 280 тисяч доларів США.

Саме цей дім оформила на себе 25-річна донька Олега Кіндера – Юлія Кваснікевич (на фотознімку), тільки-но закінчивши ВИШ, заплативши всього лише 450 тисяч гривень, що відповідає у Ковелі ціні 2-кімнатної квартири з ремонтом. Отож, на думку обранця громади, є очевидним заниження вартості об’єкта нерухомості при купівлі-продажу майже на 2 мільйони гривень.

Очевидно, тут має місце не лише відмивання коштів, здобутих сумнівним шляхом, а й ухилення від сплати податків, вчинене за змовою групою осіб – оцінювачем, нотаріусом, продавцем та покупцем. У країнах із розвинутою демократією після таких оборудок посадовець уже був би у відставці, а за подібним фактом працювали б слідчі. У нас все набагато «складніше»…

Характерно, що у новопридбаному особняку, де мешкає голова міста Олег Кіндер, місце проживання зареєстроване за заміжньою Юлією. А часто-густо не працюючий зять Олега Олексійовича (юльчин благовірний Володимир Кваснікевич) в цьому, нібито сімейному, гніздечку чомусь не зареєструвався, офіційно проживаючи в своїх батьків зовсім в іншому «кутку» міста. І дійсно, як довірити приймакові «нажитоє нєпосільним трудом»?

Після переїзду Кіндерів до новенького особняка нові перспективи отримала й ще вчора «позаштатна» вулиця 1-го Травня. З ентузіазмом, достойним радянських звершень до Дня солідарності трудящих, наступного року на «кіндер-авеню» «полилася» злива бюджетних коштів і, як наслідок, вулиця стала чи не єдиною в місті справді «європейською»: вбравшись в рівнесенький асфальт, лискучі бордюри та тротуари.

Для прикладу згадаємо вулицю Сухомлинського, що біля школи № 2 (в мікрорайоні Ковель-ІІ). Ця розбита ґрунтова дорога очікувала на капітальний ремонт 10 років поспіль. Місцева дітлашня, аби добратися до навчального закладу, мусила ризикувати, коли йшла проїжджою частиною. Громада таки добилася свого і вулицю заасфальтували, але забракло тротуарів і бордюрів. Вони «пішли» на облаштування доїзду до мера?

«Ви, пане Кіндер, пам’ятаєте, як у той же час в цій залі урочисто вручали двом сиротам ключі від помешкання, придбаного за бюджетні кошти: один «блок» на двох із спільним санвузлом у гуртожитку «на Сільмаші» без права приватизації», – вирішив «освіжити» пам’ять меру В’ячеслав Шава.

Тут його заходився закрикувати старший брат градоначальника, депутат міської ради, відомий алкогонщик і не менш відомий порушник правил полювання Геннадій Кіндер, однак опозиціонер не зважав на подібні екзотичні рулади і продовжував рубати правду-матку.

«Кіндер, хіба вас не дивує вартість покупки: «квадрат» цього житла обійшовся державі майже у 8 тисяч гривень, а квадратний метр шикарного особняка, в якому ви проживаєте – лише близько 2 тисяч гривень! Різницю, вловлюєте? Ваші підлеглі рапортували, що місяцями шукали для сиріт «беушне» житло під вищевказану суму. Може, не там шукали, пане Кіндер? Якось не гарно виходить дарувати дітям, позбавлених батьківського піклування, старе житло у гуртожитку. А мало не вдесятеро більший, з гаражами, лазнею і фонтаном у вестибюлі маєток для вашої, пане Кіндер, доньки дивним чином вийшов дешевшим, ніж сирітське житло. Для чого залазити в державну кишеню?! Казнокрадство – не має строку давності!» – «припечатав» очільника міста В’ячеслав Шава.

Олег Кіндер на серйозні звинувачення взагалі не відреагував, лише вніс запит на голосування. Зрозуміло, що переважно «біло-сердечна» більшість депутатського корпусу продемонструвала раболепську відданість і прийняття запиту віртуозно «провалила». Тоді депутат перевів запит у формат письмового звернення, яке передав до секретаріату сесії та особисто в руки молодому круглолицьому працівнику міжрайонної прокуратури. І тут до сесійного мікрофона віхолою підлетіла голова міської парторганізації ВО «Батьківщина», депутатка Віра Федосюк, «заплутавши» у своєму емоційно-сумбурному виступі Шаву та Кіндера в один «клубок».

«Я хочу репліку, до речі, В’ячеславе Петровичу! Він так апелює, що у вас дуже великий будинок. Наскільки я знаю, в нього разом з сина набагато більше. О-о! То хай він виділить і шубу купить цим малозабезпеченим, і виділять свої кошти, які вже пів-Ковеля скупив, бо там є дуже багато і ділянок, і квартир, і будівель, які можна виділити дійсно тим людям, які цього потребують. А коли піднімає це питання такий депутат з такими статками, це просто сором для всієї Ковельщини. Дуже соромно, що ви отаке читаєте», – темпераментно тараторила місцева передовиця бютівського авангарду Віра Федосюк.

Чи не тому, що до обрання депутатом міськради Віра Ващук [так Віру Іванівну вряди-годи називає з президії Олег Кіндер, – ред.] трудилася не лише скарбником сімейного кіндер-бізнесу, а й, видать, виконробом.

Темно-зелена Lada [з характерним знаком-подушечкою – туфелька в трикутнику], якою пересувалася пані Віра, до темної ночі простоювала попід зведеним зрубом того першого, дерев’яного особняка-«двохсоттисячника», що згодом запалахкотів через «смаження сосисок»…

«Вєра Іванівна!.. Вєра Іванівна!..» – Олег Кіндер намагався вгамувати говірливу партійну активістку, яка, поминаючи посеред «бабиного» літа зимову шубу, інстинктивно щільно обхопила мікрофон.

«Вибач, Вєра Іванівна, я тобі не Алєжка, шубу купляти не буду…», – відказав їй В’ячеслав Шава.