Ковельська влада знову «бавиться» із сміттям?

17 Грудня 2015, 12:40
1627

Головний інформаційний рупор ковельської міської влади в Інтернеті «розтрубив», що на переговорах у градоначальника побували представники польської фірми «Zeolitek Sp. z o.o.» Ярослав Борковіч та Пшемислав Романьскі, які мають намір встановити у нашому місті лінії сортування та регенерації побутових відходів.

Як повідомлялося, міський голова Олег Кіндер, його заступник Андрій Товстига, який начебто уже склав із себе депутатські повноваження, та радник міського голови Анатолій Трофимук зустрілися з потенційними інвесторами та обговорили шляхи майбутньої співпраці. І хоча участь у важливих переговорах брали п’ять чоловік, проте чай пили, як добре видно на виконкомівській світлині, чогось тільки двоє – Кіндер з Трофимуком. Невже гостям чаю не забракло?

Хто такі Ярослав Борковіч та Пшемислав Романьскі? Офіційний сайт Ковельради зазначає їх представниками польської фірми «Zeolitek Sp. z o.o.». А пан Борковіч у дописі навіть значиться, як «директор фірми». Чи це справді так?

Ковельські журналісти дізналися через національний судовий реєстр Республіки Польща, що товариство з обмеженою відповідальністю «Zeolitec» зареєстроване 12 серпня 2013 р. у Варшаві. Згідно останніх змін, внесених до реєстру 21 вересня 2015 р., органом управління товариством є його правління. Уповноваженим товариства до складання правочинів в обсягах майнових прав і обов’язків є одноосібно голова правління – 36-річний Богуслав Біттнер. Кількість працівників від 6 до 10 осіб. Переважна економічна діяльність фірми – робота агентів з оптової торгівлі універсальним асортиментом товарів – 46.19.Z. Статутний капітал складає якихось там 5000.00 zł. Співвласниками товариства є 22-річна Мартина Борковіч та 39-річна Анетта Собєрай, яким належить по 50% часток.

Отож, окрім голови правління пана Біттнера, відповідно до установчих реєстрів, ніхто не уповноважений на представництво фірми в питаннях будь-яких договорів. А посада «директора» – взагалі відсутня, як орган управління!



У цій ситуації мер Олег Кіндер нагадує соратника Януковича – екс- прем’єр-міністра Азарова, в присутності якого у Києві три роки тому угоду про будівництво LNG-терміналу з прийняття скрапленого природного газу було підписано, як виявилося, із… лижним інструктором, який мав власний бізнес у Барселоні. Іспанська компанія Gas Natural Fenosa направила офіційне повідомлення про те, що учасник підписання документів Хорді Сарда Бонвеї не представляє компанію, і що вона готова, за необхідності, вжити до нього відповідних юридичних заходів.

Якщо у Києві тоді Азаров «домовлявся» про газ, то у Ковелі пан Кіндер натхненно говорив про сміття.

«Повітря і вода не мають кордонів», – зауважив Ярослав Борковіч, який назвався директором польської фірми «Zeolitek Sp. z o.o.».

Заступник мера Андрій Товстига поцікавився, що у перспективі може отримати місто Ковель від впровадження сміттєсортувального проекту, окрім зменшення кількості сміття? Краще не скажеш!

«Наразі обидві сторони домовились підготувати договір про наміри. А його підписанню передуватиме візит представників міської влади та комунальних служб до Польщі. Потенційні інвестори запросили ковельчан ознайомитися з роботою їхніх підприємств у Європі», – заявляє рупор Олега Кіндера.

Про які «їхні підприємства у Європі» йдеться? З десятком офіційно зареєстрованих працівників та мізерним статутним фондом можна хіба що займатися оптовою торгівлею «повітряними замками».

Всього два роки тому Олег Олексійович уже збирав «команду» для вояжу на Святу Землю – до Ізраїлю, аби ковельчани ознайомилися із сміттєпереробним заводом під Тель-Авівом. Слід зауважити, підприємством експериментальним! Таких заводів у світі поки що тільки два. Ще один є біля Сіднею – найбільшого міста Австралії. При цьому представник ізраїльської організації «ECO MONITOR»Євген Клайн, спираючись на промовисті публікації австралійських видань, як-от із заголовком: «What really killed Sydney's southern AWT?» («Що насправді вбило альтернативні технології поводження з відходами Південного Сіднея»), твердить, що мешканці Зеленого континенту піймалися на бутафорський трюк, нібито діючого в Тель-Авіві підприємства.

«Завод має серйозні проблеми з технологією. Жителі, де він побудований, запитують: «Хто буде платити за помилки політичних «геніїв»..?», – заявляє пан Клайн.

З решти міст, як України, так і Європи, сумнівних «сміттярів» зі скандалом проганяли. А славний малий Ковель мав бути третім, «ощасливленим» екологічно-небезпечним заводом…

«Однак на перешкоді його появі стала неочікувана проблема… малої кількості сміття. Як не парадоксально це звучить, для безперебійної роботи заводу у Ковелі побутових відходів не вистачає. Щоб окупити дороге обладнання, подібні підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні великі обсяги сировини. Це одна із причин того, що часті візити інвесторів так і не закінчуються конкретними домовленостями», – писали п’ять років тому обласні ЗМІ.  

«Над вирішенням проблеми утилізації сміття міська влада Ковеля працює не перший рік. З цією метою, зокрема, готується спільний українсько-польський проект з містом-партнером Ленчна, що присвячений роздільному збиранню сміття. Після затвердження проекту ковельчани перейматимуть польський досвід через так звані «дзеркальні» акції, аналогічні до тих, що проходять за кордоном», – хвалилася «прожектом» замовна розлога стаття, оплачена владою.

Вже п’ять років тому, існувала можливість розвантажити сміттєзвалище під Ковелем доступними в Україні способами. Як наслідок, відбулися продуктивні переговори із фірмою «Екосорт», сміттєпереробний завод якої та сортувальні лінії працювали на Київщині.

«Мобільна сортувальна лінія – це вагон на колесах, що працює на електриці без шкідливих викидів у атмосферу. Сміття подається з допомогою транспортера і далі сортується вручну. Окремо відбирається папір, пластик, скло. Папір, пластик пресують, скло – подрібнюють і відправляють на переробку. Після цього на полігоні залишається лише органіка, що може перегнивати без шкоди для екології», – ділився досвідом представник компанії «Екосорт» Роман Яковенко.

Той же згадуваний радник міського голови Анатолій Трофимук тоді, в якості першого «зама» ковельського мера, говорив: «Це те, що ми сьогодні можемо реально зробити щодо цивілізованої утилізації сміття. На розміщення цієї лінії є дозвіл виконавчого комітету. Всі організаційні моменти оперативно вирішені. Залишилося почекати, поки лінію змонтують».

Попри різновекторні потуги місцевої влади (то сміттєпереробний завод їм хочеться, проте обсягів сміття не вистачає; то малобюджетна сортувальна лінія є панацеєю) у вересні 2011 року, як то кажуть, «процес пішов»: наше українське підприємство «Екосорт» запустило лінію переробки сміття, потужністю 350 кубічних метрів відходів на добу, на сортуванні яких було задіяно близько 30 працівників.

Здавалось би, ось він – результат! Так ні! Навколосміттєві «ігрища» градоначальства закінчились очікувано: вітчизняний інвестор після скандалів із владцями згорнув лінію та покинув перспективний бізнес у Ковелі…

«Складається враження, що у ковельської влади проблема утилізації ТПВ полягає у проведенні щорічних зустрічей із щоразу новими клієнтами і з щоразу новими відрядженнями за кордон для перейняття досвіду. Клієнти були. Відрядження були. Утилізації немає. Зате присутній постійний флер аферизму і шахрайства», – написав наш читач під ніком «Дежавю».

Важко з цим не погодитися.

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024