Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Віталій П’ясецький
Віталій П’ясецький

Спогади ковельчанина Віталія П’ясецького, який захищав Донецький аеропорт

11:33 21.01.2020
1361

У сюжеті «UA:Волинь» ковельчанин поділився спогадами про захист Донецького аеропорту.

21-22 січня минає п'ять років відтоді, коли відбулися останні бої за Донецький аеропорт. Ковельчанин Віталій П’ясецький один із тих, хто добровольцем пішов на війну. В січні 2015 у складі 80 аеромобільної бригади захищав летовище.

Віталія П’ясецького журналісти зустріли під час сесії в університеті. Вищу освіту, каже, вирішив здобути після повернення з АТО.

«В мене позивний в армії був – «турист», бо я любив і займаюся гірським та пішохідним туризмом, і я вирішив поступити», – каже захисник Донецького аеропорту Віталій П’ясецький.

Як військовий, який брав участь в обороні Донецького аеропорту, розповідає, повинен говорити, писати, думати, згадувати про ті події.

«Сьогодні у мене пам’ятний день. Я отримав поранення. Мені ще мій товариш скинув зведення із бойового журналу, яка обстановка складалася у терміналі»

16 січня 2015 року розповідає, запам’ятав яскраво: це був один із найважчих боїв за Донецький аеропорт.

«Ми думали, що до ранку не доживемо, то тій причині що був потужний штурм аеропорту. Нас заливали горючою сумішшю. Це все горіло. Кілька десятків поранених просто лежали на підлозі. Кожному потрібна була допомога. Можливо я допустив помилку, але я навіть своїй дружині відіслав останнє СМС»

Через три дні його вивезли із аеропорту серед числа поранених бійців. 20 січня аеропорт підірвали.

«І всі ми хто був по госпіталях, по лікарнях – я був у лікарні Мечнікова у Дніпропетровську і це був важкий період, тому що ми розуміли, що більшість наших хлопців загинуло»

«Коли буваю в Луцьку і проходжу через театральний майдан – завжди уповільнюю крок. Тут наші хлопці зображенні - Вадік Демчук, Саша Грошев, Василь Смолярчук. Це хлопці, які загинули в аеропорту 20 січня 2015 року»

Історія волинського кіборга увійшла у збірник спогадів ветеранів.

«Те, що я писав – я його розцінював із 2-х позицій. Треба розповісти, і певна реабілітація і розвантаження. Цю книгу я дарую близьким людям. Ми робили презентація по містах, в Київ, Дрогобич, у Львові...»

Після поранення та демобілізації Віталій повернувся додому. Із дружиною та двома дітьми живе у Ковелі, має власний бізнес, навчається.

«І свобода і прогулянки на майдані – оплачено кров’ю хлопців, які загинули в цій війні. Я впевнений, що моя країна буде процвітати. І я дивлюся на все з оптимізмом. Як би не було важко. Але я впевнений, що моя країна буде! »

Загрузка...
Загрузка...
Коментарі

Дима

10:16 22.01.2020

Фашист укровский

модератору

11:38 22.01.2020

Забань цього козломордого

Українець

22:55 22.01.2020

Дякуємо всім захисникам рідної землі!!!!

Вася

08:57 23.01.2020

Быдло западенское, "захищало" оно, где ваш вонючий ковель и где Донецк? Кого и от кого ты сука фашистская там защищала?

козломордому васі

11:00 23.01.2020

Та від таких мокшицьких козломордих биків як ти. Ти сука козломорда їдь у свою вонючу рашу і там випізджуй.

Предыдущему

11:38 23.01.2020

Ты где живешь урод??? где ты и где Донбасс? или вы думаете что только ваше мнение правильное???

Денис

14:04 23.01.2020

Не рассказывай куда кому ехать и тебе не расскажут куда идти...

пасивному козломордому

16:36 23.01.2020

Тобі, ублюдок, їхати в телятнику в москву-СОРТИРовочну і йти на перший-ліпший, який на тебе встане...

Денис

20:41 25.01.2020

Воспоминания "укро-оберштурмбаннфюрера" как его чуть не выебали в жопу шахтеры!!!! Ха Ха Ха

24 лютого
Сьогодні
Вчора
22.02.2020
21.02.2020
20.02.2020
19.02.2020
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин