У Ковелі колишню Велику синагогу можна «по кірпічику» розібрати, – депутат
Ковель – місто епохальних пропозицій! Не встигли «розійтися круги» від непересічної ініціативи депутата міськради від «Свободи» Вадима Ткачука щодо спиляння вказівника з назвою вчорашнього міста-побратима Ржева (Росія), як «естафету» підхопив його відомий колега з УКРОПу Володимир Косцьов’ят, який каже, що йому соромно мешкати у Ковелі.
Один з найактивніших у міськраді «укропівців» на депутатській комісії розкритикував статтю про долю єврейської громади Ковеля під час Другої світової війни у науковому збірнику «Ковель і Ковельщина в історії України та Волині» (матеріали 50-ї Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 22-й річниці Незалежності України і 495-річчю надання Ковелю Магдебурзького права, яка відбулася у Ковелі 12-13 грудня 2013 року).
«Саме більше, що для мене, коли я взяв цю книжку, що видана у грудні тринадцятого року. Акурат, коли Майдан був. Ця товста, як там, про Ковель, редактор – міський голова, чи хто там. Чесно вам скажу: дивні речі! Чотири тисячі євреїв, написано, розстріляно – жителів Ковеля. Фамілій немає. Чому? Познищували. То сьогодні чотири тисячі собак, вистріляйте. Я понятія не маю…», – мовив Володимир Косцьов’ят.
Не залишив він поза увагою і спорудження за радянських часів Палацу культури на місці колишнього єврейського кладовища, де також проводилися масові розстріли євреїв, згадавши при цьому мера Олега Кіндера, бо той не вірить у факт розстрілів там і навіть дуже непристойно глузував з депутата Волинської обласної ради Андрія Турака, декілька разів запитуючи останнього, «чи він підносив патрони, коли розстрілювали євреїв».
«Ті кості забетоніровали у 1984 році за наші гроші бандити, бо інакше їх не назвеш. За п’ять мільйонів рублів. Забетоніровали. Будинок той поставили, щоби ті кості не перепоховали. Палац культури. Але мені дивно друге. Чотири тисячі жителів розстріляли, а ще є люди, які кажуть: «А ти що, патрони підносив?» Скажу чесно, мені настільки стидно, що я тут живу. А що, обеліска поставити, то що? Яке рішення треба? Обеліск там має бути – чотири тисячі розстріляно жителів Ковеля. Чому нема обеліска? Що то такі великі гроші? З мраморної крошки поставити. Мені стидно, ще раз кажу. Мені стидно, що я тут живу. Але наразі оті діти, які зараз школу кінчають, вони за 15-20 років то поміняють», – впевнений Володимир Косцьов’ят.
Присутні в залі нагадали депутату, що, окрім місця розстрілів на вулиці Володимирській, де Палац культури, є не менш страшне місце – приміщення Великої синагоги, де восени 1942 року нацисти теж страчували невільників ковельських гетто. Сьогодні, там трудяться сотні жінок, які й не уявляють, що на місці їх праці людська кров стікала підлогою до кісточок, а на стінах люди нігтями залишали передсмертні послання. Нині тут швейна фабрика виробничо-комерційної фірми «Ковель». Це – приватна власність, в якій, крім виробничих цехів, розмістили ще й ресторанний заклад.
«Її можна по кірпічику розібрати», – сказав депутат від УКРОПу.
«Кирилович, давайте не розбирати поки те, що збереглося, слава Богу. Добре чи погано, але воно є», – зауважив один з присутніх на депутатській комісії.
«Погано… погано…», – підсумував Володимир Косцьов’ят.
Довідково:
До Початку Першої світової війни у Ковелі було кілька синагог, в тому числі Велика синагога, збудована у 1886-1907 роках. Наприкінці війни у місті погром вчинили польські солдати генерала Халлера, у 1919 р. – війська Директорії, у 1920 р. – загони генерала Булак-Балаховича. Після закінчення радянсько-польської війни Ковель залишився в складі Польщі. У 1921 р. в місті мешкало близько 13 тисяч євреїв (61,2% населення).
Коментарі