У Ковельській колонії помічник нардепа слугував «щитом» для телевізійників з Києва

Таку думку висловив начальник Ковельської виховної колонії Іван Абрамчук з приводу сюжету про установу на одному з телеканалів у проекті журналістських розслідувань «Більше, ніж правда» у серії «Малолітні раби».

«Передусім, зазначу, що перед тим, як до нас навідалась столична знімальна група, неодноразово, зокрема й у минулому році, приймали у себе представників інших ЗМІ, правоохоронних структур, уповноважених Верховної Ради з прав людини, помічників народних депутатів, – розповідає Іван Абрамчук в інтерв’ю журналістці газети «Вісті Ковельщини» Вікторії Зінчук. – В ході цих зустрічей проводились бесіди із засудженими, фото-і відео зйомка тощо. І жодних зауважень не виникало. Більше того, гості були приємно вражені побаченим у нашій виховній колонії, зокрема ставленням до засуджених, умовами їх утримання, атмосферою, яка панує в колективі.

Й тижня не минуло після відвідин представників народних обранців Ірини Луценко та Олега Петренка, як до нас з перевіркою приїхав представник ще одного народного депутата в «компанії» столичних журналістів, які «з ходу» чомусь все побачили в темному світлі.

Щодо зробленого ними відеорепортажу ми провели власне оперативне дослідження за участю правоохоронців, тож зрозуміли, звідки «ростуть ноги». Справа в тім, що, на жаль, останнім часом в країні «активізувався» кримінал, дають про себе знати так звані «смотрящі» в регіоні. Були звернення й до мене особисто із «закидами» про те, що в нашій колонії немає такої, «як годиться», кримінальної ієрархії, не дотримуються кримінальних традицій. Це багатьох не влаштовувало.

Складалося враження, що знімальна група з Києва мала чіткий «план» дій. Не буваючи жодного разу в установі, представники ЗМІ знали прізвища окремих засуджених, інформацію про них і працювали лише з ними.

Згідно із статтею 24 Кримінально-виконавчого кодексу України «Відвідування установ виконання покарань» особам, яким дається дозвіл на відвідування установ, в тому числі й представникам засобів масової інформації, надана можливість спілкуватися із будь-якими засудженими (у тому числі на умовах анонімності). І от, спілкуючись віч-на-віч, журналістам вдалося «розговорити» у потрібному для них руслі трьох наших вихованців. Інші засуджені не спокусились навіть обіцянками щодо умовного дострокового звільнення, зміни режиму утримання, переведення до інших установ тощо, хоча на це «гості» не мали ніяких повноважень.

По суті, перевірку мав проводити помічник народного депутата, але тоді скидалося на те, що для журналістів він слугував «щитом», аби ті мали можливість знімати і спілкуватися за своїм сценарієм з метою підготовки негативного матеріалу. Зйомка велася лише на окремих об’єктах (наприклад, де якраз велися ремонтні роботи, законсервовані об’єкти тощо), усі позитивні моменти камера оминала, не було у сюжеті окремих інтерв’ю з працівниками та засудженими, позиція яких не співпадала з їхньою.

Стосовно лікування окремими сильнодіючими препаратами, то на вимогу журналістів ми надали їм відповідні документи. Таким чином довели, що в своїх діях спиралися на нормативну базу, якою й передбачено їх застосування відповідно до показань. Однак це теж чомусь «випало» з сюжету, як, власне, школа, училище, житлові приміщення, інші наші об’єкти, яким можуть позаздрити такі як наша установи.

У рамках реформи пенітенціарної системи відбувається скорочення кількості українських ізоляторів та колоній. Звісно, для кримінального світу вигідніше позбутися колонії, де панує Закон і право, працівники якої керуються цими принципами.

У нашій установі підстав для закриття немає, зважаючи на результати різного рівня перевірок, в ході яких брали до уваги моральний клімат у колонії, психологічний стан засуджених та інші важливі фактори. Окрім того, маємо багато досягнень, адже неодноразово виборювали першість на фестивалях та конкурсах за участю засуджених, Ковельська виховна колонія вважається моделлю для установ виховного напрямку, на її базі проводили семінари, конференції, під час яких вивчали наш досвід роботи.

Можливо, комусь для досягнення мети простіше вдатися до інших методів, зокрема, скористатися «послугами» телевізійників. І їм це в деякій мірі вдається, оскільки сьогодні увага суспільства прикута здебільшого до негативу. Однак хотілося б, щоб журналісти були адекватними та об’єктивними, аби не лише зацікавити своєю роботою, але й безпричинно комусь не нашкодити.

– Мабуть, що так  сталося й у цьому випадку, зважаючи на те, що прокуратурою розпочато кримінальні провадження щодо окремих працівників Ковельської виховної колонії. Що можете про це сказати?

– Йдеться про завдання засудженим легких тілесних ушкоджень та перевищення влади працівниками колонії (ці правопорушення передбачені ч. 1 ст. 125 та ч.1 ст.365 Кримінального кодексу України). Нині триває розслідування. Детальної інформації стосовно цього ми не маємо. Однак, як вже згадував раніше, ми провели власну перевірку, контактуємо з прокуратурою, яка курує цей процес. Вже зібрано багато пояснень, які суперечать вказаним в сюжеті фактам.

Звісно, як і в кожному колективі, міг мати місце дрібний конфлікт між вихованцями, але з криміналом у нашій ситуації нічого спільного немає. Ми намагаємося завжди вирішувати всі проблеми цивілізовано.

Соціально-виховною та психологічною службою нашої установи вживаються заходи щодо виправлення засуджених, дотримання ними правил поведінки, формування у них сумлінного ставлення до праці та навчання».