Автостопом зі Світязя до Ковеля

Відпочивав на Світязі 3 дні, і в останній день я і мій друг Віталік вирішили, що їхати автобусом банально та тісно.

Спробували стопити авто, мені завжди здавалося це нереально через дві причин:

1. ніхто не зупиниться

2. багато неадекватів за кермом.

Але мені пригадалася історія Svitlana Morenets, яка Їхала автостопом із Києва до Грузії зі своєю подругою. І я подумав: «двом хлопцям доїхати від Світязя до Ковеля точно простіше, ніж двом дівчаткам до Грузії». Світлані окреме дякую за мотивацію і чудовий матеріал;)). Про це пише Максим Бурда у Фейсбуці.

Зокрема, нам вдалося зупинити 7 автівок, які радо довезли нас у напрямку «Ковель». По дорозі зі Світязя до Шацька думали, що ніхто не зупиниться, і як тільки я сказав: «у цьому світі немає добрих людей» − біля нас зупиняється volkswagen transporter і молодий хлопець радо підвозить нас до Шацька. Водій розповів нам, що тепер є піший кордон через Шацьк до Польщі, ми ж розповіли йому про те, як наші друзі їхали 90 км, щоб добратися до озера Світязь.

Доїхавши до Шацька, вирішили не гаяти часу і пішли стопити інше авто. Кілометрів так чотири не могли зупинити машину і «о чудо» нам зупинився чорний mercedes s class напевне 2009 року(точно не знаю). За кермом була досить приємна жінка, яка сказала: «можу підвезти до Згоран». Розповіла нам про свою чудову сім’ю та як вона виховує своїх двох доньок та чоловіка:3.

Вийшовши із машини та одягнувши наплічники продовжили свої “пошуки”. Напевне метрів 20. І нам знову щастить. Зупиняється авто, у якому сидить 4 дівчини. Перше, що я подумав: “побажають нам успіхів і поїдуть далі”, але помістившись у volkswagen golf, ми уже шестеро їдемо до села “Куснища”. З почуттям гумору у цих дівчат було все гаразд:

- Хлопці, а давайте до нас у бар, ми вас чаєм пригостимо

- Ми вас самі чаєм можемо пригостити

- Ну так ще краще, сідайте, підвеземо.

Від Куснища пройшлися 3 км і нам знову поталанило «впіймати» авто, найбільше мене злякала велика буква «У» у верхньому лівому куті лобового скла. Як пояснював мені інструктор із водіння буква «У» означає «убійца», а не «учбова машина» (це жарт якщо що..). За кермом була жінка, скажу вам чесно – за весь період свого життя я не знайомився зі стількома дівчатами (за один день) як познайомився у той день. Попри жахаючу буква “У” − водій був чудовий хоч і мовчазний. Доїхали до Любомля і пройшли це маленьке місто пішки аж до Варшавської траси, а це майже 7 км.

Коли йшли до «Варшавки» думали, що нам відразу зупиниться будь-яка машина.... Ми ще ніколи так не помилялися. Йшли 4 км із піднятим великим пальцем угору. Коли я обернувся обличчям до зустрічних машин, то побачив volkswagen T3 із добудованим дахом (хто у темі, той зрозуміє, що це за машина). І я говорю Віталіку «прикинь, якби нам зупинився такий раритет, я був би дуже радий». І знаєте що? За метрів 200 volkswagen T3 зупиняється. Ми бігли як божевільні, які тільки-но втекли із психлікарні. Захекані та втомлені запиталися куди прямує водій, він сказав, що їде до Луцька і готовий нас «підкинути» до Ковеля. Коли ми зручно умостилися, водій сказав, що сам родом із Німеччини і трішки розмовляє російською мовою. Ми спілкувалися російською і «коєкак» змогли порозумітися. Чоловік прямував до Криму зі своїми дітьми (їх було двоє) і розповів, що у нас жахливий кордон (оскільки стояв там декілька години), але зауважив, що 5 років тому у нас була препогана дорога, а зараз ми виправилися. Зауважив що, колись він зустрічав набагато більше автостоперів ніж зараз і був радий бачити нас. Уся машина була наповнена їжею, водою та одягом, там була електроплита, у верхній частині авто було місце для відпочинку, це було реально чудове житло на колесах. Доїхавши до Ковеля ми подякували водію і побажали йому вдалої дороги.

Зокрема, по дорозі було багато водіїв, які вітали нас аварійкою, сигналили та показували, що машина переповнена і не можуть нас посадити, були і відверті виродки, які тикали нам середній палець і їхали далі, все що можу сказати про таких людей – «бидло, не динозаври - не вимруть», але таких було менше.

Так… До чого це я… Ніколи не бійтеся експериментувати та змінювати щось “звичне” на «незвичне». Долайте свої страхи задля чудового результату і ніколи не бійтеся змін, кажуть вони (зміни) на краще.