Що приховує ковельський «вінегрет»: земля та олігархи з «УКРОПом»

Наше видання повідомляло, що сесія Ковельської міської ради затвердила детальний план території розташування автозаправочного комплексу у Ковелі на перехресті вулиць Володимирської та Варшавської, незважаючи на протест власника суміжної земельної ділянки В’ячеслава Шевчука (на фото), якому слово для виступу надав депутат від «УКРОПу» Володимир Косцьов’ят.

Колишній голова Ковельської райспоживспілки В’ячеслав Шевчук проживає наразі у Луцьку, народився у квітні 1947 року, але у заяві на ім’я заступника ковельського міського голови Андрія Товстиги він вказує, що є «інвалідом Великої Вітчизняної війни 2-ї групи», хоча війна, як відомо, закінчилася у 1945 році. Як умудрився В’ячеслав Андрійович виготовити посвідчення «інваліда» війни – можливо зацікавить правоохоронні органи. Наші журналісти вирішили дослідити, як він набув право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у місті на «стратегічній» дорожній розв’язці.

Що ж насправді ховається за кількома рядками сесійного протоколу, який поряд із коротеньким рішенням «Про затвердження детального плану території розташування автозаправного комплексу по вул. Варшавській, 1» ляже на вічне зберігання до державного архіву?

Відомо, що розроблена містобудівна документація була розміщена на інформаційному стенді на першому поверсі Будинку рад (м. Ковель, вулиця Незалежності, 73) і у відділі містобудування та архітектури (кабінет № 104) в робочі дні та години з 14 вересня по 16 жовтня 2017 року.

Водночас, ці та інші «папери» в електронному вигляді завчасно оприлюднені в розділі «Публічна інформація» офіційного сайту Ковельської міської ради. Там же розміщені посилання на «Повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у містобудівній документації» від 14 вересня 2017 року та «У Ковелі - громадські слухання з обговорення проекту містобудівної документації» від 6 жовтня цього ж року.

Таким чином, не лише депутати, заявник В’ячеслав Шевчук, а й інші зацікавлені особи мали змогу ознайомитися з публічною інформацією і своєчасно, у визначеному порядку, реалізувати свої права та інтереси.

Для того, щоб не писати листи меру, його заступникам чи іншим чиновникам, організатори процедури громадського обговорення написали офіційне оголошення: «Пропозиції надаються особисто або через уповноваженого представника секретарю Ковельської міської ради за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 73 до 16.10.2017 року… Пропозиції повинні містити чіткі обґрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил».

Слід нагадати, що за рішення Ковельської міської ради від 25 травня 2017 року № 26/27 «Про дозвіл на розроблення детального плану території по вул. Варшавській, 1», яке й дало старт процедурі розроблення згаданого вище детального плану, проголосували «За» як сам депутат Володимир Косцьов’ят, так і практична більшість його фракції «УКРОП» в міській раді на чолі з депутатом Ігорем Пінісом.

Але це публічна, «надводна» частина айсбергу сесійного протистояння. Що ж ховається в недосліджених глибинах цих земельних перипетій? Чи не вирішив дехто із закулісних ляльководів «розіграти» депутатів, як то кажуть, «в темну»?

«Наша земельна ділянка була придбана на аукціоні і зроблений проект на будівництво торгового центру, магазину на даній земельній ділянці… Земельна ділянка була придбана в 2007-му на аукціоні, а проектна документація була виготовлена в 2008-му. Ми знаєм всі, яка була грошова криза в той період і ми просто не змогли. Це було підприємство «Волиньпак». Не змогло будувати торговий центр», – заявив у мікрофон В’ячеслав Шевчук.

В’ячеслав Шевчук виявився головою правління припиненого в жовтні 2011 року СП АТЗТ «Волиньпак», яке з моменту створення в 1996 році, згодом в 2001 році відкриває перший супермаркет «Вопак», а в 2003 році створює корпорацію «ПАККО» – з 2008 року перейменовану в ТзОВ «ПАККО-Холдинг».

Варто звернути увагу на те, як веде мову «інвалід війни», характеризуючи ділянку землі. Не «моя», – каже цей номінальний власник, а – «наша»! Чия ж, коли з 2007 року «Волиньпак» не мав жодного стосунку до цієї землі, проданої з аукціону. Так хто ж мав? Хто ці – «ми»?

Журналісти дізналися, що земельна ділянка, площею 5866 м2, розміщена у Ковелі на вулиці Заводська, 16 під кадастровим номером 0710400000:14:011:0016. На земельних торгах, які відбулися 12 червня 2007 року, ця ділянка продана із власності територіальної громади міста Ковеля в приватну власність за 1 мільйон 224 тисячі 65 гривень ТОВ «КМ-Холдинг» під розміщення автосалону, торгового комплексу та офісно-побутових приміщень з укладенням договору купівлі-продажу ВЕР № 349889 від 14.06.07р. № 1124.

1

На даний час ТОВ «КМ-Холдинг» належить засновникам: кіпрському «офшору» з міста Нікосія CB Retail Investments Public Limited, з часткою в статутному фонді 300 тисяч гривень, і ТОВ «Пакко холдинг», з часткою 29 мільйонів 700 тисяч гривень. У свою чергу, ТОВ «Пакко холдинг» є 100% власністю CB Retail Investments Public Limited, із внеском у статутний фонд – 696 253 533 гривень.

Згідно даних Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA), станом на 2 квартал 2017 року ТОВ «КМ-Холдинг» має 99,8080% власності ПАТ «Волиньбакалія».

Фінансовий портал Fin.Org.UA зазначає, що облік прав власності на «Волиньбакалію» здійснювали: з 29 вересня 2003 року (власник – фізичні особи) ЗАТ КБ «Приватбанк», з 22 жовтня 2007 року (власник – Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк») Волинське ГРУ «ПриватБанк», з 6 листопада 2007 року (власник – ТОВ «КМ-Холдинг») Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк».

Як повідомляло в жовтні 2015 року Інформаційне агентство «Волинські новини»: «Володимир Мікуліч (на фото внизу) – колишній голова наглядової ради СП АТЗТ «Волиньпак», з 2001 до 2007 року був головою спостережної ради і акціонером ПАТ «Волиньбакалія», був головою наглядової ради та основним акціонером «ПАККО-Холдингу», до якого належала мережа супермаркетів «Вопак» та «ПАККО», допоки не продав її, як пишуть ЗМІ, структурам Олега Бахматюка. Нині ж Володимиру Мікулічу належить незначна частина акцій ВАТ «Володимир-Волинський консервний завод». Його невістці – голові ревізійної комісії підприємства Тетяні Мікуліч – належить 43,25% акцій заводу, а на сина луцького мера Володимира Романюка (нині покійного, – ред.) записані інші 43,25% акцій. Раніше серед власників заводу нібито був і заступник голови ВГРУ «ПриватБанк» часів Миколи Романюка Петро Семенюк, однак після переділу власності у 2008 році, за повідомленнями ЗМІ, виявилося, що у нього не було частки. Саме це тріо «Романюк, Мікуліч, Семенюк» довгий час керувало підприємством. В одному з інтерв’ю в 2011 році міський голова Луцька Микола Романюк назвав Володимира Мікуліча своїм найближчим другом».

Напевно, саме з цих міркувань Володимир Мікуліч зі статками, оціненими у 2008 році тижневиком «Коментарі» у 80 мільйонів доларів, опинився у селі Зміїнець, під Луцьком, також і найближчим сусідом свого партнера по бізнесу – останнього першого секретаря Волинського обкому комсомолу України, який після розвалу Радянського Союзу жваво «перекувався» капіталістом у кріслі керівника Волинського головного регіонального управління Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Навіть призначення обраного від БПП «Солідарність» нині покійного екс-мера Луцька Миколи Романюка в грудні 2007 року головою Волинської обласної державної адміністрації виглядало таким собі відрядженням представника Фінансово-промислової групи «Приват» до регіонального органу виконавчої влади, після якого Микола Ярославович повернувся в рідні банківські «пенати» директором Волинського головного регіонального управління тепер уже Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк».

За результатами голосування питання порядку денного пленарного засідання 30-ї сесії Ковельської міської ради «Про затвердження детального плану території розташування автозаправного комплексу по вул. Варшавській, 1» більшістю голосів депутатів прийняте.

Не підтримали більшість своїх колег і не дали голосів у підтримку очікуваних мільйонних надходжень акцизу до бюджету Ковеля і створення понад півсотні місць лише шестеро обранців громади: Олександр Головань (Радикальна партія Олега Ляшка), Володимир Косцьов’ят («УКРОП»), Ігор Пініс («УКРОП»), Галина Стасюк («УКРОП»), Ірина Роїк («Солідарність»), Сергій Кошарук («Солідарність»).

Ще один пласт цього публічного конфлікту лежить, очевидно, в площині реальної бізнес-конкуренції, «прикритої» політичною риторикою партійних посланців до місцевих рад. Чи не тому протестуючий депутат-«укропівець» Володимир Косцьов’ят і переважно депутати фракції «УКРОП» у Ковельській міськраді «бойкотували» позитивне голосування розміщення нової АЗС ТОВ «Немирів-Ойл», з невеличкого містечка на Вінничині, яку зважилися запроектувати поряд буквально за 30 метрів через вулицю Володимирська від гіганта нафтовидобування АЗС ПАТ «Укрнафта» (видобуває понад 86% нафти від загального видобутку в Україні вуглеводнів) – на місці зведеної ще в 90-х АЗС «Мавекс»?

І от що цікаво: описуючи у квітні 2012 року акцію «Подаруй дитині вишиванку», інтернет-ресурс vidomosti-ua.com вказав, що в акції взяла участь і «мама дружини Ігоря Палиці Галина Василівна Мікулич». Кажуть, що Галина Василівна є дружиною Василя Мікуліча, який був колись директором Ковельського держлісгоспу і доводиться старшим братом Володимиру Мікулічу. Їхній зять Ігор Палиця, діючий голова Волинської обласної ради та член центральних керівних органів «УКРОПу» (президії та політичної ради партії від Волинської області), за повідомленням ІА «Волинські новини» свого часу трудився не лише директором спільного українсько-латвійського підприємства «Мавекс-Л», головою правління ВАТ «Укрнафта», а й донедавна наглядав за цією компанією в складі членів групи «Приват» Ігоря Коломойського – Геннадія Боголюбова – Михайла Кіпермана.

За даними Генеральної прокуратури України, підрозділ «Укрнафти» вивів на фірми Коломойського 4 мільярди гривень…