Ким були загиблі Герої з Поворської громади — Ігор Овадюк, Максим Хмеляр, Богдан Васильчук
-
-
>
-
>
-
>
2678
З початку повномасштабної війни з росією Поворська громада на Ковельщині втратила трьох захисників України.
На сайті Поворської громади поділилися спогадами, ким були загиблі Герої у звичайному житті.
Ігор Овадюк із села Козлиничі загинув 7 березня біля села Дмитрівка Бучанського району Київської області.
За спогадами, Ігор Овадюк після закінчення загальноосвітньої школи в селі Козлиничі, навчався в ПТУ №5 міста Ковеля. Після закінченню навчання в училищі, пішов на службу в ЗСУ. Був порядним, чуйним, дисциплінованим юнаком. У 2010 році батьки Овадюка Ігора отримали подяку від президента України Віктора Андрійовича Ющенка за гідне виховання сина. За свої 32 роки Ігор встиг послужити Богу, людям та Україні. До війни ніс послух прислужника Хрестовоздвиженського храму села Козлиничі і у числі перших став на захист рідного краю від російських загарбників.
Біля села Дмитрівка Бучанського району Київської області 7 березня також загинув Максим Хмеляр із села Заячівка.
За спогадами, Максим Петрович Хмеляр працював до війни в Поворському лісництві Ковельського СЛАТ «Тур». Він також з перших днів війни став на захист нашої землі, кожного з нас. Був порядним, відповідальним, добрим селянином, дбайливим батьком двох неповнолітніх дітей, швидким на допомогу односельцям і активним у всіх починаннях громади.
В результаті ворожого обстрілу 28 квітня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Крюкове Лозівського району Харківської області загинув Богдан Васильчук із села Ситовичі.
За спогадами, Богдан Васильчук дуже рано залишився без таткового плеча та підтримки. З трьох років мама допомагала стати на самостійну життєву стежину та самотужки виховувала добропорядним сином. Все, як у хорошої людини – навчання в школі, здобуття гідної професії. У 2019 році поєднали свої долі – Богдан Васильович та тендітна кароока дівчина з села Ситовичі – Світлана Стецюк. Через рік народилася донечка Вікторія. Щасливий тато, люблячий чоловік, хазяйновитий зять. От вже й власний будинок будували. Знову очі засвітилися від щасливої звістки – кохана Світланка при надії. Та через війну не судилося таткові взяти на ручки новонароджену дитину.
«Наші захисники, наші герої мужньо боролися за перемогу України, відбиваючи військову агресію окупантів. Подвиг Героїв – всенародний, пам’ять про них вічна. Мабуть і життя не вистачить, аби подякувати нашим хлопцям за наш сон. Не зовсім спокійний, але все ж сон, в той час, коли вони, ризикуючи життям, сплять по 2-3 години в окопах, просто неба. Не знаю, які підібрати слова, щоб подякувати… Залишається тільки молитися за вас, наші рідненькі захисники», – йдеться у дописі на сайті Поворської громади.
