Дівчину, яку переїхав поїзд, на ноги поставили у Ковелі

У Ковельському протезно-ортопедичному цеху щодня дають другий шанс, адже завдяки сучасним протезам люди знову можуть повноцінно рухатися. Грають у футбол, танцюють та створюють сім’ї. Тут безкоштовно виготовляють протези на німецькому обладнанні.

Про це пише «Вісник+К».

Цех відкрила дружина німецького канцлера

Історія створення цього унікального цеху почалася наприкінці 1990-х. Тоді у Ковелі завершувалося будівництво залізничної лікарні. Її головний лікар Ярослав Шевчук з колегами підтримували тісний зв’язок з німецькими благодійниками, які допомагали з обладнанням. Їм пощастило вийти на дружину тодішнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера Гільтруд Шветьє, яка загорілася ідеєю створити у Ковелі цех для протезування дітей з інвалідністю у приміщенні залізничної лікарні. Згодом його вирішили розширити і для дорослих. На закупівлю обладнання та навчання спе­ціалістів у 1996 році німці виділили 5,5 мільйона дойчмарок. Цех було укомплектовано новітнім обладнанням.

«Найперше вони мали досконало знати анатомію людини,а також розбиратися в сучасному закордонному обладнанні. Протягом двох років кращі німецькі спеціалісти навчали і приймали екзамени у наших хлопців, і лише після цього видали відповідні сертифікати. Тепер уже наші фахівці консультують колег з інших областей. А коли Гільтруд Шветьє кілька років тому приїжджала до нас, то була приємно вражена, що ми не лише зберегли всю базу, а й удосконалили її», – розповідає директор цеху Людмила Козак. 

Тож, з різних куточків України їдуть по допомогу у це волинське місто. Навіть з Криму колись пацієнти добиралися, бо вважали, що тут найкращі спеціалісти та обслуговування. Лише троє чоловіків трудяться у цеху, але яку велику справу вони роблять!

Справжнім асом вважають Василя Остапчука. Він протезує тих, за кого не ризикують братися навіть за кордоном. Пліч-о-пліч з ним трудяться два Олександри – Купрійчук та Романчук. Виготовити протез, який би замінив руки чи ноги, – справа надзвичайно відповідальна. А ще він має бути легким і зручним, щоб не було деформації постави. За понад двадцять років роботи ковельські фахівці вивчили усі тонкощі справи. Саме тому до них їдуть звідусіль.

Допомагають немовлятам та воїнам АТО

«Про кожного нашого пацієнта можна писати окрему історію», – перебирає картотеку Людмила Василівна.

 «У місяць обслуговуємо понад 25 людей. У кожного своя біда. Наприклад, з одинадцятимісячного віку робили протез ніжки дитині, яка народилася з недорозвинутою кінцівкою. Нині їй уже 14 років, і ніхто навіть не здогадається, що вона має інвалідність. А хлопчик з Івано-Франківщини, якому в чотирирічному віці вантажівка переїхала стегно, завдяки нашим фахівцям грає у футбол. Священик, теж з цієї області, втратив обидві ноги і багато років протезується в цеху (кілька років тому у нашій газеті розповідали про нього – авт.) Він задоволений якістю і розповідає, що навіть польку на протезах танцює», – розповідає  вона про пацієнтів.

Жителька Ковеля Алла Степанівна, маючи лише сімнадцять з половиною років, втратила обидві ноги, опинившись під поїздом.

«Тоді я думала, що життя закінчилося. Спочатку протезувалася у Харкові, а коли цех відкрили у Ковелі, стала, певно, однією з перших клієнток. Хлопці-протезисти дуже хороші, уважні. У тому, що у мене все склалося, є і їхня заслуга. Я вийшла заміж, маю двох діток та трьох онуків. Ходжу без палички. Якби ви мене зустріли на вулиці, ніколи б не здогадалися, що рухаюся на протезах», – пригадує страшні хвилини жінка.

Своя дорога привела до Ковеля і колишнього правоохоронця з Рівного Віктора Приймака, який в аварії втратив ногу. І йому допомогли. Нині чоловік їздить на міжнародні змагання з футболу, катається на лижах.

«Я навіть гасло придумав: «З ковель­ським протезом – життя без обмежень», і коли чую про якусь подібну біду, одразу раджу волинських фахівців, – розповідає Віктор Петрович. – Якось у газеті дружина прочитала про воротаря, який втратив ногу, а на протез потрібно було 30 тисяч євро! Знайшов його телефон. Розповів, що у Ковелі все зроблять на вищому рівні і безкоштовно. Він мав пригнічений настрій і не вірив, що таке буває. За кілька днів своєю машиною завіз хлопця у центр – тепер Андрій бігає», – каже чоловік.

«У нинішній страшний час, коли у зоні АТО багато вояків отримують каліцтва, хочу запросити їх до нас. Ми допоможемо. Маючи направлення від управління праці і соцзахисту населення, інвалідам все робиться безкоштовно! Не потрібно збирати тисячі доларів чи євро.

Варто зауважити, що ми не лише виготовляємо нові протези, а й обслуговуємо їх під час всього процесу експлуатації. Ми індивідуально підходимо до кожної людини. У спеціальній кімнаті вчимо, як правильно ходити. Якщо є якісь тертя чи незручність при рухах, все виправляємо на місці. А коли за кілька місяців пацієнт телефонує і дякує за відмінну роботу, бо, мовляв, зріднився з протезом, то це найкраща нагорода для нашого колективу», – каже Людмила Козак.

Автор: Руслана Сулік