«Власник банку має відповідати майном перед клієнтом», – керуюча «Кредобанку» Катерина Фурманюк

«У розмові з досвідченим банкіром головне не сказати дурниць про гроші», – думала я, відкриваючи двері до кабінету регіонального директора «Регіон Волинський» ПАТ «Кредобанк» Катерини Фурманюк, пише «Перший».

Приємна у спілкуванні, розумна, відверта та щира – перші враження про керівницю банку не стали помилковими та допомогли забути про власні сумніви та недосконалу обізнаність у фінансових справах.

Схоже, Катерина Федорівна також спочатку нервувала, проте вже за лічені хвилини ні я, ні вона не думали про формальності, діалог склався, а розмова виявилася довгою та змістовною.

Мріючи стати лікарем-генетиком, у буремні 90-ті під впливом рідної тітки Катерина Фурманюк все ж прийняла рішення пов’язати своє життя з банківською справою.

«У банківській системі я вже понад 13 років, починала з економіста Володимир-Волинського відділення «РайфайзенбанкАваль». А на посаді регіонального директора «Кредобанку» я майже рік. У моєму підпорядкуванні три області – Житомирська, Рівненська та Волинська», - розповідає коротко про себе Катерина Федорівна.

- Як вдається дистанційно організувати працівників у трьох областях, адже це великий об’єм роботи?

- Головне – потрібно чути та розуміти свою команду. І мати у підпорядкуванні професійних і кваліфікованих працівників.

- У вас є якісь особливі вимоги до колег?

- Відповідальність та професіоналізм. Коли я прийшла в «Кредобанк», тут вже був частково сформований хороший колектив. Також мені вдалося доповнити його людьми, що люблять свою справу. У нас гарна команда, про що свідчать результати. Адже ми входимо у трійку кращих серед восьми українських регіональних центрів «Кредобанку».

- Що вважаєте своїм найбільшим досягненням на посаді регіонального керівника?

- Згуртування команди, мотивованої на досягнення та результат. 

У регіоні ми потужний банк, з нами працюють найбільші корпоративні клієнти регіону, що представляють, як зарубіжні компанії, так і внутрішніх інвесторів. Ми активно позиціонуємо себе в сегменті малого та середнього бізнесу у частині кредитування, маємо унікальні цінові пропозиції для експортерів.

Тримаємо першість у готівковому кредитуванні, автокредитуванні, лідируючі позиції в іпотеці.

- Іпотечне кредитування, мабуть, один з найперспективніших напрямків роботи та дуже необхідний для людей. Чим ваша іпотечна програма краща за ті, що пропонують інші банки?

- «Кредобанк» є одним із лідерів ринку в іпотечному кредитуванні. Це обумовлено найнижчими ставками на ринку, довгостроковими термінами кредитування, власним внеском від 20% та можливістю взяття в забезпечення майнових прав на майбутнє житло, прозорою тарифною політикою та індивідуальними умовами за відсотковими ставками. Нашими клієнтами можуть бути як фізичні особи, так і фізичні особи – підприємці.

Ще одна перевага: кредитування первинного ринку нерухомості від 20% першого внеску, в той час, як інші банки просять 30-40%.

- У чому полягають особливості іпотеки для підприємців?

- Ми можемо кредитувати підприємців на споживчі цілі під заставу нерухомості, максимальна сума видачі – до 1 млн гривень, відсоткова ставка становитиме 17%-18% річних.

- Півроку тому ви розпочали спільну іпотечну програму з будівельною компанією «Інвестор». Чи наразі ті самі умови придбання квартир у кредит?

- Компанія «Інвестор» перша на регіональному ринку, яка звернулась до нас з пропозицією щодо спільних програм кредитування. Наразі, для клієнтів «Інвестора» ринкова ставка в перший рік кредитування становить 10% річних. Ця програма успішно діє в Луцьку, і сьогодні ми спільно працюємо над новими програмами, вони мають бути ще привабливішими для наших клієнтів.

Компанія «Інвестор» перша на регіональному ринку, яка звернулась до нас з пропозицією щодо спільних програм кредитування.

Ми також відкриті і для інших забудовників, готові разом обговорювати спільні проекти, приходити до оптимального рішення. Ринок росте, як і в кількості забудов, так і в кількості охочих скористатись такими пропозиціями, і головне – з достатнім рівнем доходу та можливістю обслуговувати такі кредити.

- Уявімо, що я хочу взяти іпотеку на житло. З чого я маю почати?

- Насамперед ви обираєте собі об’єкт та квартиру, вартість якої вам озвучують у відділі продажів забудовника. Далі – зібрати потрібний пакет документів та прийти з ними до нас. Це паспорт, ідентифікаційний код, довідка про доходи. Аналогічні документи члена сім’ї, якщо ви одружені.

Працівник банку на основі поданих документів та заповненої Вами анкети проводить первинний аналіз платоспроможності, як позичальника, перевіряє у відповідних базах НБУ та інших базах щодо наявності в минулому проблемної кредитної заборгованості, після чого надає первинне рішення щодо можливості отримання Вами кредиту.

- А за який час найшвидше можна оформити іпотечний кредит у вашому банку?

- Реально це зробити за сім робочих днів. У разі наявності додаткових питань зі сторони банку, то процедура прийняття рішення може тривати до двох робочих тижнів.

- Чи багато людей зацікавились пропозицією купівлю житла в іпотеку, коли ви вперше оголосили про цю програму?

- Так, звичайно, звернень побільшало. Проблема доступності житла, особливо для молоді, завжди була актуальною. А тут і якісне житло, збудоване за принципом «новизни» у всіх відношеннях, і банк, який готовий фінансувати таке житло на 20 років.

По іпотеці ми працюємо у повному обсязі по ЖК «Юпітер», «Парковий квартал», «Сіріус», «Оріон», а у ЖК «Супернова» – під альтернативне забезпечення, тобто беремо у заставу інше майно клієнта.

- Які саме житлові комплекси «Інвестора» беруть участь у цій іпотечній програмі?

- Ми працюємо у повному обсязі по ЖК «Юпітер», «Парковий квартал», «Сіріус», «Оріон», а у ЖК «Супернова» – під альтернативне забезпечення, тобто беремо у заставу інше майно клієнта. До речі, це дуже хороший варіант, адже багато хто вже має власне житло та хоче покращити житлові умови.

Або ж молодій сім’ї допомагають облаштуватись батьки, які в забезпечення за договором застави надають власне житло.

- Наскільки мені відомо, то після кризи 2008 року банки не пропонували такого довготривалого терміну кредитування – 20 років?

- Так, світова криза 2008 року боляче відобразилась не лише на іпотечному кредитуванні, а, власне, на всій банківській системі, і, як наслідок, ми отримали так званий «банкопад»: близько 100 банків, мільйони зневірених вкладників, десятки тисяч збанкрутілих підприємств, п’ятикратну девальвацію національної валюти та наслідки, що «пожинаємо» й сьогодні.

Проте кризи минають, ринки адаптовуються до нових умов, у головах генеруються нові ідеї і знову всі процеси розвиваються по спіралі. Сьогодні одиничні банки виходять на ринок іпотечного кредитування, «Кредобанк» один з таких, що зважився вийти на цей ринок та успішно себе позиціонує, займаючи провідні позиції.

- Тобто для банківської системи України світова криза 2008 року стала більшим ударом, ніж війна та втрата територій?

- Світова криза поламала всі тодішні принципи ведення бізнесу,  в тому числі і банківського, проте навчила зважувати ризики, прораховувати та моделювати свої дії та наслідки таких дій не на коротку перспективу, а фокусуватись на результатах майбутніх періодів.

Військові дії на території країни – це внутрішня нестабільність, це недовіра з боку інвесторів. Але це досвід, як виживати в критичних умовах, як будувати нові контакти, як мобільно переформатуватись. Це –  виклик і конкуренція.

- А які економічні умови ми маємо зараз у країні?

- В Україні маємо військові дії, протистояння політичних та бізнесових еліт, особистісні амбіції лідерів, проте відносну економічну стабільність. Ринок демонструє ріст, частково спрацьовує післякризовий  ефект пружини, частково «бізнесова звичка» адаптовуватись до діючих умов сьогодні, а не жити ілюзіями.

Розвиток цей поступальний, маленькими кроками, але ефект очевидний. З того, що можу спостерігати безпосередньо, – юридичні особи збільшують офіційний прибуток, відповідно і базу оподаткування,  зростає офіційна заробітна плата і не лише в бюджетних працівників, але й в комерційних структурах.

А це наші клієнти, доходи будуть вливати на прийняття рішення щодо отримання кредиту юридичною особою на розширення бізнесу чи інвестицію, фізичних осіб – на ту ж іпотеку чи заощадження. Звісно, ніхто не відкидає ескалацію подій на Сході, стоять виклики в частині погашення зовнішніх боргів перед кредиторами, висока ймовірність повторення світової кризи. 

- До речі, а заробітчани часто стають вашими клієнтами?

- У нас вже є звернення щодо оформлення іпотеки, коли люди офіційно працевлаштовані в Польській республіці, рідше в Росії та можуть підтвердити джерело доходу.

Банківська система – це як індикатор споживчих настроїв населення та реакції бізнесу на різні нововведення чи обмеження

- Працюючи у банку, ви маєте можливість аналізувати, що відбувається в цілому з країною та її населенням…

- Так, банківська система – це як індикатор споживчих настроїв населення та реакції бізнесу на різні нововведення чи обмеження в законодавчому полі, валютному та податковому законодавстві. (А ще фінансовий моніторинг, НАБУ, підтвердження джерел походження доходів). Головне – правильно приймати ситуацію та мати напоготові альтернативні рішення для клієнтів у процесах, продуктах та інших інструментах.

- А яка ситуація з депозитними вкладеннями? Чи охоче українці віддають свої гроші банкам на збереження?

- Динаміка останніх періодів приросту пасивів у банківській системі чітко вказує на повернення довіри фізичних осіб до банків. Це свідчить, що частина населення має можливість накопичувати та заощаджувати, інвестувати та отримувати дохід.

Інша частина – оговталась від попередньої кризи, проте звикла отримувати пасивний дохід відсотками з депозитів та повернулась до такої практики. І це прийнятно, це правильно, це позиція внутрішнього інвестора, це джерело кредитування економіки.

Саме фізичні особи – основне джерело кредитування нашої економіки.

- Але ж погодьтеся, пересічна людина не може знати, чи є зараз якась перевірка у банку чи ні.

- Сьогодні інформацію про надійність, рейтинги банків можна знайти в кількох поважних національних виданнях, на сайті НБУ, експертних статтях. Інформації для аналізу та вибору достатньо. Статистика свідчить, що населення довіряє державним банкам та банкам з іноземним капіталом. 

Зважуючи на ризик, клієнти обмежуються суто до 200 тисяч гривень (саме така сума підпадає під гарантоване поверення у разі банкрутсва банку). Розмови про підняття гарантованої суми блукають кулуарами Верховної Ради давно, а ще зумовлені часом.

Тому чекаємо змін. Саме фізичні особи – основне джерело кредитування нашої економіки. Гроші мають працювати, це взаємовигідний процес, який приносить дохід і власнику депозиту, і державі у вигляді податків, і банку – як ресурс для фінансування.

- Не так давно в Україні презентували нетиповий для нашої держави «банк без відділень» - monobank. Як вважаєте у нього є майбутнє?

- Це нова та цікава річ для нашого ринку, щось схоже є у Німечині. Позиціонування, як «банк без відділень», те, за чим майбутнє.

- Якщо ви вже зачепили тему «ПриватБанку», то цікаву почути вашу професійну думку з приводу його націоналізації та тих наслідків, до яких вона призвела зараз?

- Маю особисту думку, проте правила професійної етики зобов’язують утриматись від коментарів. Так не мало б бути… Моя принципова позиція: власники банків мають відповідати всім своїм майном перед вкладниками та абсолютна заборона інсайдерських кредитів.

На жаль, у нас такого немає і, напевне, скоро не буде. Наразі маємо рішення Високого суду Лондона та чекаємо подальшого розвитку подій.

- То що це було: порятунок банку чи його рейдерське захоплення, як у той час дехто казав?

- Перш за все – це був порятунок вкладів фізичних осіб, пенсійних та соціальних заощаджень. Держава, як регулятор, вчинила у цій ситуації цілком правильно, адже мусила рятувати найбільший системний рітейлівський банк, де був сформований депозитний портфель та сконцентровано 50% отримувачів пенсій, соціальних допомог та бюджетних зарплатних карток.

Ми маємо кризу «банкопадів» і ми розуміємо, що за банками першої-другої десятки стояли конкретні люди: бізнесмени, депутати… Причинами банкрутств були не кризи, а небажання людей приймати рішення не на свою особисту користь, відстрочувати прибутки на майбутнє, відсутність правового поля, що в свою чергу дало відчуття безкарності. 

На жаль, жоден власник банку на сьогодні не притягнутий до відповідальності.

- Чи не стала ця історія ударом для іміджу всієї банківської системи України?

- Я відповім так: є питання осіб, що пов’язані з банком. І цей норматив чітко регламентований Нацбанком. Коли у банку є один інвестор, і це бізнесмен, то ми розуміємо, що прямо чи опосередковано він буде кредитувати пов’язані з ним структури. Якби цей норматив виконувався до Революції Гідності і після, був би належний нагляд регулятора, такої б банківської кризи у нас не було.

Якщо взяти США чи Європу, то там кошти дуже контрольовані та регульовані. Ти не можеш жити понад витрати, мусиш офіційно сплачувати усі податки. У нас ця культура чомусь відсутня. І це неправильно!

- У банках існує дуже багато обмежень щодо фінансових операцій: ліміти, підтвердження походження коштів тощо. Це часом викликає невдоволення серед людей, мовляв, чому я повинен про це розповідати банку чи сплачувати якісь додаткові кошти. Як гадаєте, чому українці так гостро реагують на подібні речі?

- Я думаю, що тут проблема у відсутності фінансової культури, повсякденної практики безкарності, що дає розуміння «свободи» від зобов’язань. Якщо взяти США чи Європу, там інший менталітет, інший рівень відповідальності та моралі, та й, зрештою, інший рівень контролю. Поведінкова та правова конвенція для всіх однакова, незалежно від рангу, посад, впливових родичів чи політичної приналежності.

Приведу один з прикладів з моєї практики: навесні 2014 року Верховна Рада прийняла рішення про оподаткування пасивних доходів населення (так званий податок на депозит). Реакція була вкрай негативна, навіть заможні клієнти стверджували: «Ми не будемо цього платити! Це не нормально, нас обдирають!»

А ми не хочемо платити 18,5%, але всі хочемо жити як у Швейцарії, особливо, щоб так жили наші діти. Це у той час, коли в країні війна, як на мене, – це аморально.

Тоді я запитувала: «Ви хочете, щоб ваші діти жили у Швейцарії?» Всі ж, звісно, відповідали схвально «так». «А ви знаєте, що у Швейцарії цей податок становить 50%, а в Польщі – 36% від нарахованого доходу», - запитувала я.

А ми не хочемо платити 18,5%, але всі хочемо жити як у Швейцарії, особливо, щоб так жили наші діти. Це в той час, коли в країні війна, як на мене, – це аморально.

До речі, цей аргумент у більшості випадків спрацьовував. Адже основні функції громадянина – ходити на вибори та платити податки. Не платити не можна, податки мають сплачувати всі – законно та пропорційно. Тоді зможемо говорити і про Швейцарію в Україні, і про якісну медицину, новітні розробки в науці, про якісне навчання наших дітей в Україні, про достойне пенсійне забезпечення наших батьків.

- Яким взагалі ви бачите банківське майбутнє нашої країни?

- Наразі ми відходимо від класичного банкінгу, який існує вже 300 років, від банку Ротшильда, банку лихварів, від європейських банківських груп. Ми рухаймось до банку digital. Це обслуговування онлайн без менеджерів, касирів, зі смартфонів.

Колись мій знайомий, років 5 тому, побував у Сеулі. Звісно, я запитала його, які там банки. «Ти не повіриш! – сказав він. – Це світле приміщення зі скляними дверима, сенсорними дисплеями та без працівників».

Повернуся до тези про податки: ми маємо навчитися їх сплачувати.

- Ви вважаєте, що абсолютно всі банківські операції можна буде автоматизувати?

- Так. Через років 10-15 саме так і станеться. Фізичної присутності банківських працівників ми просто не потребуватимемо.

- Продовжуючи тему майбутнього. Що стримує нас від економічного процвітання?

- Повернуся до тези про податки: ми маємо навчитися їх сплачувати. Мені дуже подобається історія, пов’язана з Джоан Роулінг. Всім відомо, що вона була безробітною отримувачкою соціальної допомоги, проте, після виходу в світ книг про Гаррі Потера, екранізації фільму, на неї «посипались» гонорари, частину яких вона витрачала на благодійність.

Основний меседж, її запитували, для чого вона так зробила: «Коли я була безробітною, мене підтримувала моя держава у вигляді соціальної допомоги. Коли я отримала дохід, я не можу не поділитися і не віддячити». Яскравий приклад поведінки громадянина.

- Нам, українцям, вистачає саме такої моралі?

Повірте, що так. У процесі роботи я спілкуюся з багатьма людьми з різних прошарків суспільства, з різним соціальним статусом – підприємцями, власниками бізнесів, найманими працівниками – і просто шаленію від того, наскільки ми готові до ініціативи та трансформації, наскільки можемо керуватися  цінностями, а не інтересами.

Я зустрічаю освічених, перспективних, мудрих, доброзичливих, моральних  людей – це феноменально! Можливо, це не буде сьогодні, але завтра-післязавтра точно будуть зміни, і зміни на краще.

Записала розмову: Ірина НОВОСАД

Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ