Кремлівські «козачки» поширюють брехню про кістки радянських військовополонених у Ковелі
-
-
>
-
>
-
>
6317
Засоби масової інформації в Україні активно поширюють недостовірну інформацію, нібито у місті Ковелі «кістками розстріляних радянських військовополонених штукатурили школу», а у російських мас-медіа цей фейк взагалі перетворився на інформаційне чудовисько, «прикрашене» відповідними епітетами.
Почалося все з виступу голови Волинської обласної організації ветеранів України, відставного генерала СБУ, краєзнавця Олександра Булавіна, який у відеозверненні, виправдовуючись за ганебну під час російської-української війни поїздку групи лучан до Брянська на «Форум переможців», розповів про розстрільні захоронення радянських військовополонених на території Ковеля.
«Чого тільки варте ставлення до історії таборів військовополонених на Волині. Свіжий приклад виявлення розстрільних захоронень у Ковельському кар’єрі, кістки з якого розвезли по цілому місту, ними ганебно штукатурили школу та житлові будинки», – заявив він.
Справді, минулого року видання Район.Ковель першим з усіх ЗМІ повідомило, що «У Ковелі на будівництво багатоповерхівки возили землю з людськими кістками».
На вулиці Володимира Кияна (колишня Ватутіна) будівельники зводять п’ятиповерховий житловий будинок за державною програмою молодіжного будівництва. Якийсь недолугий постачальник привіз сюди пісок, в якому були людські кістки, отримавши, напевно, за свою «роботу» бюджетні гроші. Приголомшені робітники повибирали з піску рештки і поскладали їх у коробку з-під блоків цигарок, яку поставили біля паркану серед будівельних відходів. А пісок «пішов» за призначенням.
«Ну да, але то раньше возили. Зараз уже почали возити пісок з Луцька», – сказав будівельник на запитання журналіста.
Депутат Ковельської міської ради Володимир Косцьов’ят стверджує, що пісок використовувався і під час реконструкції школи у селі Вербка. Але звідки Олександр Булавін взяв, що штукатурили школу та житлові будинки саме кістками? Його заяву тепер широко використовують кремлівські посіпаки.
Через вулицю неподалік від цього будівельного майданчика йде дорога прямісінько на самовільний кар’єр, пісок з якого масово вивозять крадії. Тут вже територія Дубівської об’єднаної територіальної громади, що межує з містом. Ковельською місцевою прокуратурою було відкрито кримінальне провадження, але розслідували крадіжки піску, а не наругу над могилами. Людські рештки також досліджувала впливова іудейська община.
Як уточнили виданню Район.Ковель в іудейській релігійній громаді, похованням займається Головний рабин України Яков Дов Блайх, а знайдену могилу вже досліджував спеціаліст з Ізраїлю по збереженню поховань.
Повернемося до версії Олександра Булавіна про рештки військовополонених. Нагадаємо, що у Ковелі під час Другої світової війни був табір для бійців Червоної армії – Stalag № 301, який знаходився на вулиці Брестській. За радянських часів тут була військова частина та комбікормовий завод.
Невже німці масово хоронили військовополонених з табору в іншому мікрорайоні міста – у теперішньому кар’єрі на Вербці? У це просто важко повірити.
Розрите поховання, про яке заявляє Олександр Булавін, немає ніякого відношення до захоронень радянських військовополонених.
В своєму ілюстрованому путівнику по Волині, який видано в 1929 році, польський дослідник Мечислав Орлович (Mieczyslaw Orlowicz) пише, що у Ковелі з часів війни (мова йде про Першу світову війну, – ред.) є багато військових кладовищ. Найбільшим з них є кладовище «На Гірці» («Na Gorce»), в трьох кілометрах від [центру] міста, де поховано 1820 німецьких та австрійських солдат і 300 польських.
Поховання загиблих польських вояків відновили вже за часів Незалежності України, а ось там, де були могили німців та австрійців, по-варварськи розрили…
Коментарі