У приміському селі Вербка каналізаційні стоки затопили приватне подвір’я

Надзвичайна ситуація трапилася у приміському селі Вербка, що межує з Ковелем, близько опівдня 23 липня. Мешканка Людмила Карпівна розповіла журналісту, що почула у хаті неприємний запах з каналізації, а коли вийшла на вулицю, то ледь не зомліла від побаченого: каналізаційні стоки затопили її обійстя, швидко просуваючись у гараж та підвал.

Нечистоти били з колодязя на подвір’ї, збудованого працівниками міського водопровідно-каналізаційного господарства десь у 1992 році, ще коли був живий, нині покійний її чоловік. За воду вона платить справно. А цей колодязь, за словами жінки, як нижня «точка» на вулиці, і якщо «верхні» колодязі позабивалися, то стоки шукають вихід, де нижче. Тут і раніше затоплювало, але такого масштабного потопу ще не було ніколи.

Коли ж вона розгублена забігла знову до хати, аби зателефонувати черговому «Ковельводоканалу», то вода «стояла» вже за порогом.

«РЕС відключив світло і насоси перестали качати воду, того у вас таке сталося. У нас аварій є багато по місту. Машин вільних немає. На протязі дня чекайте», – не втішив диспетчер комунального підприємства.

«Як протягом дня? Нас фекаліями затоплює!» – благала Людмила Карпівна.

«Не ви одна», – буркнув той.

«Ви зрозумійте, у мене – нечистоти скрізь, донька в хаті з онуками. Як їм дихати?»

Розпач господарки мало подіяв на чергового. Довелося їй наймати приватну машину. Щоправда, приїхав хлопчина оперативно. Викачав одну цистерну, а каналізаційні стоки прибувають. Викачав другу, а води не меншає. Викачав третю…

«Десь о 14-й годині поїхала я у контору водоканалу, а там начальник Рибачок, то взагалі таке хамло, що світ не бачив. «Розберіться і доложіть!» – кричить до секретарки. І закрив двері. Мене у кабінет не пустив, навіть не захотів вислухати. Якась там в нього дефіляда була. А секретарка – «під мухою», одне й те саме мені торочить. Я кажу: «Ви на мене не дихайте перегаром. Яке ви маєте право в робочий час пити?!» Який там водоканал?! Там немає з ким говорити», – нарікає Людмила Карпівна.

Біля 15-ої години, нарешті, приїхала машина з водоканалу, коли вже приватник все зробив, взявши 600 гривень оплати за викачані три бочки. У вечірній час, коли люди багато користуються водою, знову почали прибувати нечистоти. Довелось вкотре телефонувати у водоканал, але там не до неї, бо якраз йде перезмінка. Дзвонить вона о 20-й годині, дзвонить о 21-й. Машина приїхала о 22-й.

Викачали водоканалівці дві цистерни, а коли третю наповнили, кажуть: «Ми їдемо. Нам тут нічого робити».

«А я, баба, що зроблю? З чим ви мене кидаєте? Хлопці, дорогенькі, змилуйтеся, щось зробіть! Куди поїдете? Як тут стоки аж свищуть, заливають подвір’я» – просить і плаче Людмила Карпівна.

Зателефонувала Дубівському сільському голові Романові Троцюку, той хоч і перебуває у відпустці, але подзвонив, незважаючи на пізній вечірній час, комусь у водоканал. Хлопців затримали. Відкачали ще дві цистерни нечистот. Працівники водоканалу відмовилися лізти у каналізаційний люк, то поліз сусід Людмили Карпівни, якусь фуфайку забив у трубу, щоб стоки не поступали, насоса підключили і «вивели» на вулицю.

Вранці о 9-й годині поприходили хлопці з водоканалу, попідпирали паркан біля будинку і стоять. Бруд знову тече, а вони думають, що їм робити. Приїхала їхня машина. Стоки все прибувають – через поріг у гараж та підвал, а водій сидить, лузає насіння і промовляє: «Ви мені не указ!». У хазяйки голова паморочиться, вже просто нудить від того смороду. Довелося викликали «швидку допомогу». Один тільки молодий хлопчина у тій компанії старався, робив та співчував.

«Ковельводоканал» зробив Людмилу Карпівну ще й винною, мовляв у колодязі якогось там клапана нема. А звідки вона може знати каналізаційне господарство? Хіба це її робота?!

Через цей смердючий потоп у жінки намокло півтонни зерна, продукти та багато інших речей. У Дубівській сільській раді складено акт, пообіцяли надати їй фінансову допомогу.