Як один несправедливий штраф підштовхнув ковельського підприємця піти в політику

14 Вересня 2020, 17:16
Олександр Гордун 10121
Олександр Гордун

Олександр Гордун — ковельський бізнесмен, володіє магазинами «Наш край» у місті та у селищі Люблинець. На цих місцевих виборах планує висуватися у кандидати в депутати Ковельської міської ради від політичної партії «Слуга народу».

Олександр народився у Ковелі. Шкільні роки пройшли в загальноосвітній школі №11 міста Ковеля. Після закінчення школи вступив до Ковельського машинобудівного технікуму. Здобув повну вищу освіту у Луцькому державному технічному університеті. Одружений. У жовтні цього року з дружиною будуть святкувати 14-річчя спільного життя. Подружжя виховує двох синочків, які також навчаються в ліцеї № 11 у 3 і 5 класі.

Напередодні старту виборчої кампанії Район. Ковель зустрівся з Олександром Гордуном, щоб більше дізнатися про його сім’ю, кар’єру та неочікуване рішення піти у політику.

– Олександре, розпочнімо зі сім'ї. Як ви проводите вільний час? 

– Люблю відпочинок на природі. Сам я дуже полюбляю рибалку, але на жаль, доволі рідко вдається виїжджати. Я не є рибаком-професіоналом, не ганяюся за трофейними екземплярами, мені просто подобається сам процес. Будь-яка водойма, куди можна закинути вудку і посидіти спокійно на природі. Рибалка в нас відбувається у виключно чоловічому колективі, до мене можуть приєднатися дітки, які також з дитинства полюбляють рибалку.

Збирання грибів — то там ми вже збираємося повною сім’єю. От зараз період такий — грибний. Мої діти ходять у школу в дві зміни: менший ходить в першу зміну, а другий ходить у другу,  старший синок приходить десь о 18 годині, то нам вдається швидко зібратися і ще на годинку-півтори вискочити до лісу. 

Ще дітки полюбляють займатися спортом. Відвідують секції футболу і басейну. Але, нажаль, басейн у Ковелі поки закритий.

Олександр Гордун з сім'єю
Олександр Гордун з сім'єю


 

– А де займаються футболом?

–  Представляють команду ФЦ «Ковель-Волинь», а тренуються на якісних футбольних полях, які знаходяться на території ФОКу (Фізично Оздоровчий Комплекс). 

– Як ви стали директором мазину «Наш край»?

– Свою трудову діяльність я розпочав в 2003 році, коли в місті Ковелі по вулиці Брестській відкрився один із перших супермаркетів «Наш край». На даній роботі я пройшов шлях від продавця до директора. Щоправда, посаду директора я займав вже в одному з магазинів Луцька. Там я отримав хороший досвід, знання і вже в 2011 році відкрили власний магазин, який працює під торговою маркою «Наш край» на умовах франчайзингу. 

Тепер помаленьку розвиваю власний бізнес, створюю додаткові робочі місця. Уже є чотири власних магазини під торговою маркою «Наш край». Три з яких працює у Ковелі і один у селищі Люблинець.



– Як так сталося, що ви навчалися у машинобудівному і перейшли у бізнес?

– Це була моя перша робота (у супермаркеті «Наш край», - ред.), куди я пішов продавцем або як називали у той час менеджер торгового залу. Здобуваючи кар’єрний ріст, мені сподобалася дана робота. І вже не хотілося щось змінювати.

– Як ви знайшли перший капітал для розвитку власного бізнесу?

– Це були позики. Кредитні кошти. Власних грошей для відкриття магазинів тоді в мене не було.

 

– Чи були у вас труднощі у бізнесі?

– Звісно, що у бізнесі доводилося доволі часто зустрічатися з певними труднощами. Труднощі долалися і рухався вперед. Але от в 2019 році сталася подія, яка поділила мою трудову діяльність на до і після. 

В 2019 році відбулася планова податкова перевірка. По закінченню якої мені виписали штрафні санкції в сумі, яка у 18 раз перевищувала мій річний дохід. Тобто, я з 11 року по 20-й пропрацював — 9 років, все що я пропрацював, заробив, я маю віддати державі. І ще стільки само залишаюся винним. 

Що я такого кримінального зробив? Я не обманював, не приховував, але просто в січні 2017 року вступив у дію закон про реєстрацію податкових накладних на кінцевого споживача. Це те, про що, нажаль, я не знав і чого не дотримувався три роки. 

Щоб ви розуміли, протягом цих трьох років я звітувався податковій про свою підприємницьку діяльність тим, що я здаю річну декларацію. Податкова мені у зворотньому зв’язку не давала жодних заперечень, що у мене там є якісь помилки. Все погоджувалося, все приймали, все добре. За цих три роки до мене жодного разу не звернувся кінцевий споживач, що йому потрібна була ця реєстрація цієї накладної.

Тобто, за три роки, моя реєстрація ні на що не впливала. Я не обманював державу, ні на гривню, за цей період часу. Я ні на гривню не збагатився за рухунок того, що не реєстрував ці накладні. Я просто не дотримувався певної формальності. 

Якщо ти здаєш декларацію і до тебе немає жодних зауважень, ти відповідно впевнений у своїй роботі. Ти платиш людям вчасно заробітню плату, створюєш робочі місця, ти розвиваєшся, працюєш, нічого не приховуєш, не обманюєш. Якщо до мене не було жодних претензій, я просто вважав, що працюю правильно. Те, що я не робив цього, я не знімаю з себе відповідальності. Я не дотримався закону не тому що не хотів, а тому що елементарно не знав. Всі ми люди, всі ми маємо право на помилку.

Найприкріше. За кожним підприємцем з боку податкої закріплений інспектор — людина, яка дивиться і слідкує за моєю професійною діяльністю. Якщо взяти до уваги, що ми зараз в XXI столітті і всі звіти подаються в електронному вигляді, все у нас комп’ютиризовано. Тобто людина-інспектор, яка за мною слідкує, вона бачила, що я цього не реєструю. Мене дивує сам цинізм того, що люди бачачи, що в підприємця з кожним місяцем росте сума штрафних санкцій, вони чекають моменту, щоб прийти і просто знищити підприємця. Сума штрафних санкцій є непідсильною.

– Яку суму податків ви сплачуєте щороку до казни міста?

– За три роки, які перевірялися, я сплатив близько 600 тисяч гривень акцизного податку і приблизно 200 тисяч гривень ПДВ. І це я не враховую податки по заробітній платі. 

– Як ви вирішуєте проблему несправедливого штрафу? Оскаржуєте у суді?

– Так, на даний час справа знаходиться в Адміністративному суді міста Луцька. Я хочу просто доказати, що це покарання не є справедливим. Що не можна знищувати бізнес виключно через те, що людина не дотримувалася чисто якихось формальностей.

Щоб розвивався бізнес і була підтримка бізнесу… Якщо перевіряючі органи будуть працювати в такому режимі, то нам не досягти результатів, ні в місті, ні в державі.

– Що на вашу думку потрібно зробити для збільшення місцевого бюджету?

– В нас час багато людей працює неофіційно. Люди щось виробляють, ремонтують, продають, але про себе не афішують, виключно через те, що бояться, що прийдуть правоохоронні (перевіряючі) органи і накладуть такі штрафні санкції або обкладуть такими податками, що людина взагалі не взмозі буде працювати. Це заважає бізнесу рухатися і розвиватися.

– Бізнес потрібно вивести із тіні?

 – Так. Щоб це дало для міста? Якщо людина виходить на офіційний рівень — вона реєструється як організація. Відповідно, вона сплачує податки у місто. Якщо вона офіційно працює, вона вже може більше про себе зарекламувати, проробити маркетинговий хід. Тобто, вона буде більш впізнавана у місті, то будуть збільшуватися потужності. Якщо будуть збільшуватися потужності, то будуть створюватися нові робочі місця. Якщо це все буде разом працювати, не буде тиску зі сторони перевіряючих служб, підтримка і якась там допомога, будуть надаватися кредити, то буде успіх в розвитку і в наповнені бюджету міста.  Хотілося б бути тією людиною, яка буде підтримувати бізнеc.    

– Що підштовхнуло вас до бажання розпочати політичну кар’єру?

– Вперше з'явилося бажання піти у політику, коли почув виступ Володимира Зеленського, який сказав, що йде в президенти і збирає команду. Одна із умов була — що ти ніколи не був у політиці. Я так зрозумів, що це звернення також і для мене.

Я собі обдумав. Коли я ще навчався у школі, лідери деяких політичних сил починали будувати свою кар’єру. Вже пройшло більше 20 років, в школі вже навчаються мої діти, а ті ж лідери, які рвалися до влади, вони досі представляють свої політичні сили і знову рвуться до влади. Що змінилося за ці 20 років? Нічого. Покращення ніякого не відбулося.

Їм треба зупинитися і дати дорогу іншим людям. Молодим, перспективним, які мають бажання працювати і розвивати місто і державу.

Другим поштовхом стала дана податкова перевірка, яка показала, скільки у нас є несправедливості. Як відбувається тиск. Що будь-яке маленьке правопорушення може призвести до закриття бізнесу. З цим треба боротися. 

– Який ваш улюблений район міста?

 – Сільмаш. Тому що я там прожив увесь свій свідомий вік. На Сільмаші я пішов у школу. На Сільмаші я навчався у технікумі. На Сільмаші я зараз і проживаю. Свій перший магазин, який працює під торговою маркою «Наш край», я також відкрив на Сільмаші. Ще з дитинства дуже закарбувалося святкування Дня машинобудівника, який в Україні відбувається в останню неділю вересня і яке вже років 10 напевно не святкується. А в свій час це було дуже велике свято. Коли зїжджалися жителі та гості міста на це святкування, було безліч розваг. 

– Яким ви бачите Ковель через 5 років?

–  Квітучим, сучасним, європейським містом. Де привітні і усміхнені люди вибирають собі роботу не між Польщею і Чехією, а між Машзаводом, який запрацював на повну потужність, як у кращі свої роки або між «Ковельмолоко», яке запустило свої лінії. Якщо запрацювало «Ковельмолоко», значить працюють фермерські господарства в навколишніх селах. Тобто люди мають стабільну хорошу заробітню плату, яка нічим не відрізняється від зарплати за кордоном. Люди впевнені у завтрашньому дні. Оце хотілося б бачити. 

Ну і звичайно, я як вболівальник, хотів би бачити, що наша професійна футбольна команда з Ковеля змагається за призові місця у Прем'єр-лізі України.   

Олена КЛИНОВА

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024