Ковельська веслувальна база: чому місто бореться за найкращу в країні школу тренерів та спортсменів

У професійних веслувальників є поняття «гладка вода». Це означає ідеальний, найкращий для змагань стан водної поверхні. Проте вода не завжди буває гладкою, на ній трапляються і хвилі, і буревії, і вири. В славетній історії ковельського веслування бувало усе: становлення школи, найпотужніші змагання, тренери, які виховували чемпіонів, вихованці, які ставали міцним прикладом для майбутніх поколінь ковельчан. 

Веслувальний спорт став топовим не тільки для Ковеля, але й незалежної України. Веслувальна база – місцем, яке потрібно зберегти, попри все. Навіть попри те, що довкола розхитують різні теми: від приватизації ласого шматка землі на березі Турії. Й до нібито передачі цієї землі «під ринкову інфраструктуру».  

Чому так відбувається? Тому що вирвані з контексту факти можна інтерпретувати, як завгодно. Не уявляючи картини вцілому – вигадувати, додумувати і випускати в світ, дуже уподібнюючись деяким змі однієї дуже пропагандистської країни.

Отже, як все починалося – екскурс з 80-их й до нині. 

І чому збереження веслувальної бази та її цілковите повернення в комунальну власність міста – це очевидні речі. Справа честі. І подальшого зміцнення іміджу України після Перемоги. 

«Ковельсільмаш» і  народження веслувальної бази у 80-х 

Місцева дитячо-юнацька спортивна школа веслування була заснована у 1984 році Волинським обласним фізкультурно-спортивним товариством «Авангард» та первинною профспілковою організацією заводу «Ковельсільмаш» – найбільшого місцевого підприємства, виробника сільгосптехніки з великим п’ятитисячним колективом працівників. 

Це була звичайна для радянського союзу практика, коли при великих заводах, фабриках, шахтах, електростанціях  створювались спортивні школи, які ці ж організації, що мали значні матеріальні можливості, утримували. 

Мотивація тодішнього директора заводу Мирона Ткачука та голови профкому Богдана Збишка була цілком логічною – популяризація здорового способу життя серед дітей великого колективу заводчан та організація їх організованого дозвілля. У 1980-ті роки «Ковельсільмаш» за власні кошти та за підтримки тодішнього ковельського міського голови Євгена Поліщука облаштовує необхідну для заняття веслуванням інфраструктуру на Ковельському водосховищі (будує приміщення для зберігання плавзасобів, глядацькі трибуни тощо), купує спортивний інвентар (човни, весла тощо).

На посаду директора школи веслування з Шацька запрошують молодого перспективного тренера Олега Камерилова, який став «батьком-засновником» нового спортивного колективу, сформував його перший тренерський склад та дав дорогу у великий спорт. Першим ковельським майстром спорту з веслування стає Василь Прохорук. Найперші вагомі спортивні досягнення ковельських веслувальників припадають на 1989-1990 роки. У 1989 році Ігор Верчук та Василь Прохорук, як екіпаж каное-двійки, стають чемпіонами Кубка України, а наступного року – призерами чемпіонату радянського союзу.

Як розпад срср торкнувся ковельських веслувальників 

Розпад срср, руйнація планової економіки та єдиного радянського ринку збуту суттєво вплинули на роботу тепер вже  Товариства «Ковельсільмаш», якому довелося суттєво скорочувати як обсяги випущеної продукції, так і трудовий веслувальників, які, попри це, продовжували займатись, вдосконалюватись, колектив, почалися звичні для того бурхливого періоду кількамісячні затримки заробітної плати. Такі непрості процеси торкнулися і ковельських перемагати на українських та європейських змаганнях навіть у складних економічних умовах 90-х років. 

Так у 1995 році на I Літніх спортивних іграх незалежної України чемпіонами з веслування стають вже згадані Василь Прохорук та Ігор Верчук. В цьому ж році їм першим у місті Ковелі присвоюють звання майстрів спорту України міжнародного класу. Бронзовим призером кубка світу з веслування серед юніорів та майстром спорту в цей період стає Олег Мазурик. 

Звання майстрів спорту отримують призери чемпіонату України Тетяна Тишко, Валентина Зарембська. Крім того, успішно виступають на змаганнях різного рівня зовсім молоді спортсмени – Дмитро Мазурик, Сергій Самрук, Олег Степанюк, Ігор Капустян, Андрій Стецюк, Андрій Чугусов, Ірина Омельчук, Катерина Варковець, Юлія Шевко, В‘ячеслав Цехош та інші. 

Серед дорослих спортсменів успішно виступає на етапі кубка світу з веслування Лариса Гурська, перемогою кубка України відзначається Федір Семенюк. Фактично для міста Ковеля веслування стало головним, титульним видом спорту, предметом гордості. Саме у цій спортивний дисципліні ковельчани займають  найвищі сходинки на спортивних п’єдесталах всеукраїнського, європейського та світового чемпіонатів з веслування на байдарках та каное. Саме на водах річки Турії в межах міста гартуються майбутні переможці і призери змагань різних рівнів. Тож підтримка веслувальної школи стала справою честі для місцевої влади.  

Веслувальна школа і фінансова криза 2000-х 

У 2000-х роках чергове покоління юних спортсменів продовжує славні традиції ковельської школи веслування. Олександр Кузьмич, Олександр Віндюк, Дмитро Савін, Ірина Малашевська, Богдан Ліщук, Олександр Лукашик, Роман Повх з успіхом виступають на змаганнях всеукраїнського рівня. Дорослі спортсмени – Лариса Гурська, Валентина Зарембська, Тетяна Тишко, Юрій Куцевич, Руслан Ющук постійно поповнюють скарбничку команди медалями різного ґатунку. У 2005 році бронзовим призером чемпіонату Європи стає Володимир Троцюк. Звання чемпіонки IV юнацьких спортивних ігор України виборює Ольга Чехонюк, срібними призерами стають Ігор Верчук, Володимир Троцюк. 

Тим часом фінансові справи у засновників ковельської школи веслування йшли не дуже. Світова фінансова криза 2008 року негативним чином вплинула на роботу відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш», яке закінчило зі збитками 2009 рік і у 2010 році стало банкрутом. 

В таких умовах заводу все складніше було виділяти кошти на нормальне функціонування веслувальної школи, матеріальна база якої поступово застаріла, відставала від вимог часу, приходила до занепаду. Стали траплятися затримки у виплатах заробітної плати до 5 місяців і тренери, аби утримувати свої сім'ї, були змушені підробляти в інших місцях. Акціонери підприємства почали все частіше думати над припиненням підтримки ковельських спортсменів. Зрештою, це була загальна тенденція в усіх колишніх радянських республіках: ті великі підприємства, які в часи срср, виконуючи вказівку партійних органів, створювали «при собі» різноманітні спортивні і культурні  заклади, в період ринкової економіки, жорсткої  конкуренції на міжнародних ринках, оптимізації персоналу та економії коштів, почали масово відмовлятись від так званих «непрофільних активів». Цьому сприяли і зміни до Бюджетного кодексу України. 

На початку 2015 року ДЮСШ №2 з веслування на байдарках і каное «Ніка-Сільмаш» взагалі опинилась без коштів. Адже до цього часу фінансування закладу відбувалося з видатків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Товариства «Ковельсільмаш». 

У зв’язку із внесенням змін до Бюджетного кодексу України та згідно  доручення Прем’єр-міністра України А. Яценюка від 31.01.2015 року № 1557/3/1-15 джерелом фінансування спортивних шкіл (незалежно від їх підпорядкування) визначені кошти з місцевих бюджетів. Крім того, згідно із Законом України від 28.12.2014 року №77-УШ «Про внесення змін до деяких актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» з переліку видатків, що здійснювалися за рахунок коштів Фонду соціального страхування, виключені видатки з фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл. 

Отже, «Ковельсільмаш», який давно думав, що робити з веслувальниками, взагалі втратив можливість їх фінансувати.

Як проблеми з веслувальною базою перекочували в наступну каденцію   

У 2015 році утримування школи частково фінансувало місто, частково - держава. У штат комплексної міської ДЮСШ  перейшли тренери спортивної школи «Ніка-Сільмаш».

На грудневій сесії 2015 року Ковельська міська рада прийняла рішення про відкриття відділення з веслування на байдарках і каное в Комунальному закладі «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені Євгена Кондратовича».  

З 1 січня 2016 року школа веслування повністю перейшла на утримання міського бюджету, що дозволило зберегти тренерський колектив та на постійній основі продовжувати заняття з юними спортсменами. Тренери почали регулярно отримувати заробітну плату і, здавалось, в насиченій, бурхливій історії ковельських спортсменів-веслувальників можна ставити крапку. 

Але була ще одна серйозна проблема. Власником майна веслувальної школи (приміщення для зберігання байдарок і каное, спортивного обладнання) та орендарем земельної ділянки на березі міського водосховища, на якій розташована база спорстменів, продовжувало залишатись товариство «Ковельсільмаш». Яке не поспішало передавати землю і майно у власність територіальної громади міста, попри звернення міської влади. Можливо, акціонери підприємства вподобали привабливу земельну ділянку на березі річки Турія, а може й взагалі втратили інтерес до подальшої долі спортсменів-веслувальників.

Міська влада не могла вкладати бюджетні кошти у поліпшення стану і розвиток  майнового комплексу школи веслування, який їй не належав. За період 2016-2020 років ця дилема так і не була вирішена. 

Коли міським головою наприкінці 2020 року став Ігор Чайка, йому «у спадок» від попередників перейшли, поміж інших, також проблеми з майновим комплексом ковельської школи веслування. 

Нова влада вирішила не лише продовжити підтримку ковельських веслувальників з боку міста, а й врегулювати, нарешті, питання земельної ділянки, на якій розташовується веслувальна база. Тому що база, на вимогу часу, потребує термінової модернізації бодай в елементарному. Хоча б в облаштуванні на території тих же санвузлів. Адже коли на велелюдні змагання, як, наприклад, було 2021 року, приїздить чимала кількість спортсменів або базу орендують шанувальники змагань на човнах-драконах (драгонбот) це питання вирішується «в ручному режимі» — встановлюються біотуалети. І так — з року в рік. А на базі повсякчас — тренери, діти, гості. 

Та головне — розвиток спорту на національному рівні. Такі веслувальні школи, як у Ковелі, не повинні в жодному разі поставати перед будь-якою загрозою часу чи зміни влади: чи незаконного будівництва, чи закриття, бо комусь впав у око ласий шматок на березі Турії. 

І найкращий спосіб, щоб веслувальна база повністю перейшла в комунальну власність міста. І тоді громада зможе без проблем контролювати її діяльність, захищати інтереси дітей. 

Земельна ділянка під веслувальною базою сьогодні: що кажуть документи? 

З 2004 по 2013 роки земельною ділянкою, на якій розташована ковельська веслувальна база, на підставі відповідного договору оренди № 406, користувалось товариство «Ковельсільмаш». 

У 2013 році акціонери «Ковельсільмашу» продають об’єкт нерухомого майна, а саме – веслувальну базу (ангар для малолітражних суден та елінг) Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авіста». У відповідності  до статті 120 Земельного кодексу України,  рішенням  Ковельської міської ради  від 25.04.2013р. за № 37/31  компанії «Авіста», як новому власнику цього майнового комплексу, було надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 4529 кв. м по вул. Фабричній, 26, з метою надання її в оренду, терміном на 49 років, під розміщення веслувальної бази.

Однак від того моменту, як Ковельська міська рада прийняла відповідне рішення, ТзОВ «Компанія «Авіста» проєкту землеустрою на затвердження не подавало. 

Тому рішення Ковельської міської ради про надання земельної ділянки в оренду, площею 4529 кв. м по вул. Фабричній, 26, під розміщення веслувальної бази, не приймались. Тобто, компанія, яка є власником майна на цій земельній ділянці 9 (!!!) років чи то з умисних причин, чи то не маючи якогось інтересу до свого ж майна, не укладала договір оренди з Ковельською міською радою, не сплачувала жодних платежів за землю до міського бюджету! 

На жаль, міська влада протягом 2013-2020 років, не змогла розв'язати цю проблему.

У 2021 році для того, щоб зберегти землю територіальної громади в комунальній власності, відділ земельних ресурсів провів заходи з перереєстрації земельної ділянки, площею 4529 кв. м, з кадастровим номером  071040000:15:003:0010  з «фактично приватної власності» до земель комунальної власності. Така перереєстрація відбулася 07 травня 2021 року, і за ковельською територіальною громадою було зареєстровано право комунальної власності, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Але! На цій ділянці все ще розміщений об’єкт нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» Авіста» (це всім відоме двоповерхове приміщення, де знаходяться роздягальні, коментаторська, кімнати для тренерів тощо).  

Як бути? Неможливо встановити ті ж санвузли для потреб спортсменів на території, де стоїть приватна будівля. 

Тож, враховуючи законні інтереси «Авісти» та вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, Ковельська міська рада прийняла рішення № 9/85 від 24.06.2021 року щодо поділу даної земельної ділянки на дві частини: площею 2964 м² та 1565 м² .

Що передбачав цей поділ? Найперше, з урахуванням норм містобудівного характеру – визначення меж, необхідних для обслуговування власного об’єкта нерухомого майна, який належить «Авісті» та земель комунальної власності, які можна законно залишити у власності територіальної громади. 

Тобто, не маючи протягом дев’яти років жодної ініціативи з боку власника комплексу веслувальної бази щодо узаконення землі під своїм майном, міська рада знайшла єдине можливе в такій ситуації рішення. Підштовхнула ТзОВ «Компанія «Авіста» до вирішення цього наболілого питання згідно чинного законодавства. І поки представники компанії «думають» або й зволікають про долю своєї нерухомості на землях комунальної власності, тим часом відділила вільну від приватної власності частину земельної ділянки та повернула її у власність ковельської громади. 

Здавалося б, хороша, правильна ініціатива міської влади. Але в українському суспільстві не можна без «зради». Диванні експерти почали поширювати на різних ресурсах інформацію про те, що влада Ковеля «віддала землю під веслувальною базою під ринкову інфраструктуру». Мовляв, владці хочуть роздерибанити міську земельку. 

Код призначення: де спіткнулися «диванні експерти»

І за основу був викинутий на поверхню, як «козир-аргумент»,  код призначення. 

Мовляв, раз такий код — значить ось вона, крадіжка землі!

Але тут важливо розуміти, що такий код присвоює Державний кадастровий реєстратор, а не працівники відділу земельних ресурсів, ані працівники Ковельської міської ради та її виконавчих органів. Лише державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей про земельні ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства. Тож до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельну ділянку, в тому числі й про цільове призначення (категорії земель, вид цільового призначення земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Дійсно, попередньо у цієї земельної ділянки вид цільового використання значився за кодом 1.12.7 (Фізична культура та спорт). У новому — цей код значиться, як 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку). І на перший погляд виникає певна розбіжність. Але така розбіжність в цільовому використанні земельної ділянки виникла в зв’язку з внесеннями змін до класифікаторів видів цільового призначення земель,  згідно Постанови  Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» 11.08.2021 року. 

Згідно цих змін, код з цільовим призначенням 1.12.7 (Фізична культура та спорт) трансформувався  саме в код 03.10.

Тож земельну ділянку, площею 0,1565 м², вільну від капітальних будівель та споруд, рішенням міської ради від  28.04.2022 р.за №21/76 надано управлінню культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради в постійне користування. 

Що стосується земельної ділянки, площею 0,2964 м² (де стоїть приватна будівля «Авітсти»), то вона наразі перебуває в землях запасу комунальної власності Ковельської територіальної громади. Однак наразі вона обтяжена для використання, адже на ній перебуває власний об’єкт вже згадуваного нерухомого майна, а територія, прилегла в межах цієї площі, слугує для його обслуговування. І за цю територію з приватною будівлею ще доведеться повоювати...  

Тож наразі «зрада» відміняється.  Ніяких будівель та споруд «ринкової інфраструктури» на цих земельних ділянках розміщувати не планується, оскільки управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради не має права здійснювати будь-яку комерційну діяльність. Крім того, наявність тут приміщення веслувальної бази не дозволяє розміщення будь-яких будівель, а споруд «ринкової інфраструктури» – й поготів. 

Земельна ділянка, площею 0,1565 м² буде використовуватись винятково під розміщення будівель і споруд спортивного напрямку та допоміжних об’єктів, необхідних для обслуговування веслувальної бази та її відвідувачів.

Крім того, у відповідності до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розгляд земельних питань та питань містобудування (нове будівництво) є винятково компетенцією пленарних засідань сесії Ковельської міської ради. Отже, без широкого, публічного громадського обговорення та рішення більшості депутатів Ковельради, нічого на цій земельній ділянці не може бути збудоване. 

Хоча ще одну «зраду», як, нібито, підтвердження початку ледь не грандіозного будівництва на березі Турії, спробували розігнати також, взявши за основу фото з кількома забитими в ґрунт паличками. Ось він,  об’єкт комерційного призначення!  Але чомусь ніхто не сфотографував, той момент, коли саме працівники міської ради в квітні заборонили будь-які рухи з цими паличками на території веслувальної бази. 

Жодних, навіть безневинних будівництв (стверджують, двоє ковельських ділків тут мали намір за два дні звести двоярусну трибуну), якщо це йде врозріз зі спортом чи обслуговуванням потреб власне бази. 

Що буде далі? 

Місто забезпечує стабільною заробітною платою всіх тренерів, допомагає з інвентарем, формою, сприяє в організації змагань. Причому слід розуміти, що професійний веслувальний спорт —  справа не з дешевих. Наприклад, вартість дитячих човнів українського виробництва стартує від 500 доларів США, професійних - від 2 тисяч євро. Одне дитяче весло коштує 100 доларів США, а професійне доросле – 350 євро і більше. 

У 2021 році для веслувальної бази ДЮСШ ім. Євгена Кондратовича міська рада придбала спортивний інвентар: весла для байдарок і каное, конвектор, метроном, тренажер-байдарку, човен каное, санвузол – на загальну суму  256 тисяч 149 гривень.

Тому, крім міської ради, допомагають також спонсори, волинські підприємці, серед яких – міжнародне підприємство «Модерн-Експо» на чолі з Петром Пилипюком. Адже  з 2011 року у Ковелі активно розвивався і водний спорт для любителів, у яких із задоволенням брали участь команди підприємств не лише з Волині, а й з інших куточків України. 

І спільна підтримка Ковельської міської ради та бізнесу приносить свої плоди. Волинь вперше у своїй спортивній історії у минулому році отримала двох чемпіонів світу з веслування на байдарках і каное на дистанції С4 500 метрів. Ними стали двоє ковельських веслувальників Андрій Рибачок та Юрій Вандюк. Також у 2021 році у червні місяці на Ковельському міському водосховищі за підтримки міської ради відбувся черговий  відкритий чемпіонат України з веслування на байдарках і каное серед юнаків і дівчат 2005-2006 та 2007-2008 років народження. 

Надією на подальший успішний спортивний шлях ковельської школи веслування є нове покоління місцевих  молодих майстрів спорту України, вихованців школи. Це Олександр Яцюк, Ілона Грабовець, Едуард Перевознюк, Марія Проніна, Владислав Гогачко, Тарас Семенюк. Сьогодні відділення веслування при Комунальному закладі «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені Євгена Кондратовича» складається з шести професійних тренерів та близько ста їхніх юних вихованців. 

Зараз багато планів призупинила війна. 

Втім, коли весь комплекс веслувальної бази (разом із будівлею) в результаті лишиться в місті — це буде істотний крок до перемоги в цілому. А Ковель вміє і знає, як виростити і виховати чемпіонів, якими Україна зовсім скоро пишатиметься на всіх спортивних аренах світу. 

 Степан СОХАТИЙ