Собака на кладовищі ходить до могили загиблого захисника з Ковеля, — відео
-
-
>
-
>
-
>
2049
Собака, яка живе на кладовищі у селищі Люблинець, ходить разом з рідними загиблого захисника з Ковеля Василя Арсеніка до його могили, сумує та втішає.
Відео цього в Instagram опублікував журналіст Костянтин Грубич.
View this post on Instagram
«Сьогодні дуже багато медіа розповсюдили мій пост про собаку, який плаче на могилі захисника України. Там є суттєва помилка. Дізнався я про це від Дарії Арсенік, @_dasha.arsenik_ дочки загиблого біля Бахмута героя Василя Миколайовича Арсеніка. Вони з Волині, кладовище знаходиться у смт Люблинці біля Ковеля. Пса звати Сем. Але!», – пише Костянтин Грубич.
Далі він цитує Дашу.
«Добрий день! Я вдячна вам що ви поширили це відео і як можна більше людей, зрозуміють яку втрату несе Україна. Але це не є наша собака, тато її ніколи не бачив. Цей пес живе на кладовищі, і після загибелі тата він кожен раз приходить до нас та шкодує. Цього разу трапилося так само, він приходить сидить плаче разом з нами, кладе голову на могилу. Справді це собака з великим серцем, навіть з більшим ніж в деяких людей», – написала донька загиблого захисника.
На прохання журналіста Даша далі написала, яким був її батько і де він загинув.
«Арсенік Василь був порядною, чуйною і доброю людиною. Про цю доброту може сказати кожен, хто його знав. Про таких кажуть: майстер на всі руки. Василь встиг скоштувати заробітчанського хліба. Збудував будинок, в якому нажаль так і не встиг пожити. У перший день після віроломної навали путінської орди повернувся в Україну та пішов у військкомат.
Він був турботливим сином, чоловіком, батьком. Напередодні загибелі 22 липня, у них з дружиною була річниця шлюбу. Він з фронту подбав про букет для неї. Це був останній його дарунок. 23 липня Василя Арсеніка не стало. Загинув біля населеного пункту Берестове Донецької області. Героєві було 43. У нього залишились батьки, дружина, дві доньки», – написала донька.
«Життя круче і драматичніше будь-якої кіношної мелодрами. Слава Герою! Велика симпатія тварині!», – написав Костянтин Грубич.
